Погана новина. Помер поступівець Циганко Петро Степанович. Голова Ліберальної партії України. Він завжди підтримував наш поступівський громадянський рух. Приймав участь в наших акціях, писав статті в нашу газету, часто виступав на наших Загальних зборах, завжди підтримував організацію матеріально додатковими внесками. Він також один з 49-ти авторів Доктрини «Громадянська республіка». Якою він був людиною?

Із зростанням тарифів на природній газ все більш актуальним постає питання: ЯК ЕКОНОМИТИ? Давайте розбиратись, чи є у вас така можливість.

Останнім часом часто можна почути від простого пересічного громадянина, що він не цікавиться політикою. Найчастіші пояснення: політика – це зло, в мене немає часу розбиратися в політиці, політика мене не стосується, політика – це брудна справа, я все одно не можу ніяк вплинути на політичні рішення, я і так ходжу на вибори та сплачую податки, навіщо мені займатися політикою. Тобто є такі люди, і їх досить багато, які вважають себе аполітичними, які ніяк себе не ототожнюють з тими суспільно-політичними, соціально-економічними процесами, які відбуваються в державі. Але, чи дійсно можливо зачинитись у власній «мушлі», відгородитись від зовнішнього світу, або тих політичних процесів, що відбуваються в країні, в регіоні і в світі, і не підпасти під їх вплив?

(узгоджена членами організації ГО «Поступ» на громадянській середі 3 лютого 2021 року)

Нещодавно в України відбулися чергові місцеві «демократичні» вибори. Хочу поділитися своїми спостереженнями та висновками відносно цього дійства. Перш за все хочу відмітити, що являюсь класичним виборцем, вважаю, що голосування є певним громадянським обов’язком і голосувати на виборах необхідно. Я завжди голосую на виборах і ніколи в житті не робив це за гроші, або якісь інші «блага» від кандидатів. Мешкаю я в м. Бровари, тому і мова буде про вибори, які відбулися у Броварах.

Намагаючись пояснити різницю між двома формами правління (демократією і Громадянською республікою), я часто змушений добирати різні алегорії і приклади, не пов’язані з політикою. Нещодавній конфлікт двох медіа-платформ різних епох подарував мені ще один шикарний шанс пояснити складне політологічне порівняння простими словами.

Степан Бандера ніколи не був і не буде героєм для тих, хто бачить Україну в складі Росії або взагалі її не бачить. Це факт!

Займатися чи не займатися політикою – це діло кожного, але політика точно займається вами. Що ж може зробити звичайний “пересічний”, щоб якось вплинути на ситуацію?

Чи можна без популізму прийти до влади?

Під час нашої кадрової роботи щодо нарощування поступівського кадрового ресурсу ми отримали таке запитання: «Чи вірите ви в прихід до влади «сили,» яка є ідеологічною, а не популістською, у суспільстві, якому це не потрібне. Тобто суспільству, якому ідеологія не потрібна. Бо зараз епоха технологій, споживання та страху». Ось наша відповідь.

Нещодавно ми раптово в мережі побачили наступну інфу, із посиланням на високих посадовців в уряді Росії. Потім, дуже швидко ця інфа зникла. Тезово вона виглядала так: