ЧОМУ В УКРАЇНІ НЕМА СОЦІАЛЬНИХ ЛІФТІВ?

Кожен «ніхто» хоче стати «кимось». Де-хто з них, навіть, примудряється щось для цього робити, а не просто мріяти. За ідеальних умов, талановитий “ніхто”, користуючись своїми навичками, може піднятися на владний олімп (або на якесь менш високе, але також серйозне місце в державному апараті). Саме такий підйом називається «соціальним ліфтом».

В останні 15 років, з часу першого Майдану, мало хто не замислювався над питанням - а заради чого це все? Минають роки, а суперечки на цю тему не вщухають, більше того - призводять до трагічних подій. Раніше, десь до початку 18-го століття, Україні була європейською державою. Достатньо згадати про те, що у нас до того часу не було кріпацтва, аж поки його не «завезли» з Росії, ліквідувавши козацький устрій. Україна була вільною в широкому значенні цього слова.

Зростаюча вартість теплової енергії викликає інтерес у населення щодо обліку тепла та установки теплолічильників. Мешканці розуміють, що їм вигідно розраховуватися з тепломережами не по розрахунковим, а по договірним величинам, на основі фактичних даних з лічильника тепла.

Завершились місцеві вибори. Відгомоніли фестивалі щедрих обіцянок та красивих слів, закрилися дільниці, голоси підраховано, і новообрані депутати взялись за роботу «виконувати передвиборчі обіцянки». Та чи може виборець бути впевненим, що його обранці кинуться одразу виконувати саме те, що вони наобіцяли людям? Адже у новообраних депутатів зараз свої проблеми – їм треба якось відбити гроші, витрачені на передвиборчу рекламу. Наступні вибори ще не скоро, а лобісти з грошима за «потрібні» (часто корупційні) рішення – вже тут як тут.

Продовжуємо цикл матеріалів, де роз’яснюємо сутність Доктрини «Громадянська республіка». Пропонуємо текст наступної частини Доктрини.

ВІДРОДЖЕННЯ СЕЛА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЕКОНОМІКИ!

Досвід європейських країн показує, що село розвивається й зараз, незважаючи на те, що воно й так розвинене. Бо це пов’язано із високим рівнем розвитку інфраструктури. Там тепер практично нема значення, де жити, в містах чи поза містами. Рівень життя майже однаковий. Тому і нема ніякого завдання «підвищувати» бажання людей жити в селі. Це у нас в радянські часи село було більш відсталим, ніж місто. Тому і створили міф про розвиток села.

Щодня члени групи «Зовнішні кадри» надсилають повідомлення незнайомим людям, українцям, задля пошуку однодумців та просування ідеології «ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА». І іноді ми отримуємо цікаві діалоги. Один із них і пропонуємо Вашій увазі.

В сучасному світі все більше уваги приділяється екології, та, зокрема, енергії, виробленої з відновлюваних джерел. Здавалося б, до чого тут Україна? Адже в нас пихтять вугільні електростанції, АЕС, та декілька ГЕС. Але за даними річного звіту CLIMATESCOPE 2019, ми увійшли в десятку найпривабливіших країн в світі з привабливості для інвесторів в “зелену” енергетику. Це не лише відносно престижний фактор, але також дуже важливий чинник наповнення економіки. Нагадаю, що станом на 15 червня 2020 року міністерство енергетики України відзвітувало, що частка відновлювальної енергетики в країні складає 15,5%.

Кожен громадянин України повинен піклуватися про свою Батьківщину, тобто виконувати свій громадянський обов’язок. І у кожного Громадянина (не плутати з носієм «паcпорта») є три можливості для цього:

Не секрет що в українській політиці є різні сторони впливу. Є проросійські сили, є прозахідні сили або проамериканські, ну і звісно олігархічні сили. Пропоную більш детальніше зупинитися на так званих «соросятах» і те, що буде написано далі - це те, що про Сороса та його проекти говорять і пишуть.