Іноді нас, представників громадянської організації «Поступ», запрошують на якісь різні курси, семінари, тощо. З метою навчання. Щоб ми навчились, як потрібно працювати, об’єднувати людей, вести їх всіх до якоїсь високої мети. Досить часто такі навчання ведуть різні громадські активісти, які обслуговують іноземні гранти.

Ось уже кілька років команда за напрямком "Зовнішні кадри" веде роботу по пошуку нових членів для організації "Поступ". Працюємо на просторах соцмережі Фейсбук, адже, всі друзі і знайомі вже "закінчилися".

Відкритий запит від ГО «Поступ» до:

  • Кабінету Міністрів України.
  • Антимонопольного комітету України.
  • Головного Київського міського управління з захисту прав споживачів.

Багато співвітчизників чули про пропаганду. У переважної більшості вона викликає негативні емоції. Їм вбачаються картини, де за допомогою якоїсь «пропаганди» німецьких людей Гітлер змусив воювати проти наших дідів. Або завдяки пропаганді радянських людей змусили гноїти один одного в ГУЛАГах. Але чи дійсно все так?

Союзи і злиття політичних сил

Пересічному громадянину здається, що для зміни системи влади потрібно лише об’єднати більшість патріотів під стягом якоїсь ідеології, або, навіть, краще - вождя. Вождя, який поведе всіх порядних, чесних і патріотичних на битву зі «злом». Але, нажаль, ми живемо в реальному світі, де все набагато складніше, ніж в лицарських романах та героїчних сагах. В реальному житті кожна розумна людина має свої погляди на політику держави. Своє уявлення майбутньої України. І дуже складно йде на будь-яку кооперацію з іншими.

Нещодавно став свідком і учасником групової дискусії щодо того, чи треба змінювати демократію на щось інше, чи і так можна жити добре. В дискусії я був один проти всіх. Так от, проти ліквідації демократії і заміни її на Громадянську республіку наводились два приклади.

Мовні курси для бога або про релігію як сферу олігархічних маніпуляцій

«Українці гідні своєї церкви, щоб спілкуватися з Богом своєю мовою! Українській державі – українська церква!» – під таким лозунгом співачка, громадський діяч, народна артистка України Руслана Лижичко у спортивно-національному стилі медовим голосом переконує: Томосу бути! Бути, то бути... Не сперечатимусь.

(що піпл будує, що піпл будував, і що Громадяни планували будувати) 

Є така чудова будівельна приказка: Щоб не було «галдежу» (не мовою будівельного оригіналу) працювати треба по «чертежу»… а починається «галдеж» – відкриваєм наш «чертеж». Це я до того, що під час  будування/створення будь чого, потрібно постійно звірятися з тим проектом за яким ПОЧИНАЛИ будувати або створювати. І це є актуальним як для створення собачої будки, так і для побудови держави.

Ми вже багато разів обговорювали, що витрачати час і зусилля організації на сторонні справи – шлях у нікуди. Але чи справедливе це твердження для випадків, коли допомоги потребує лояльна до організації людина?!  За певних причин дехто офіційно не вступає в ряди організації, а дехто вимушено виходить, зберігаючи ідеологічну вірність. Таке буває не часто, але саме ці люди, як правило, дуже корисні спільній справі.    

Опять те же грабли… С одной стороны – «Политики во всем виноваты!», с другой – «люди виноваты, сами себе «навыбирали» – а потом жалуются!». Эти фразы всегда применимы и «современны» для Украины. Никогда не прекращается поиск тех, кто виноват. Давайте же разберемся с тем, кто виноват и что делать.