Сольний концерт Зеленського для профспілки журналістів

Пройшов рік перебування Володимира Зеленського на посаді Президента України. З цього приводу традиційно пройшла прес-конференція. Тривала вона значно менше, ніж попередня, але за змістом майже не відрізнялась. І знову пан Президент заводив рака за камінь, недолуго жартував, контратакував журналістів, переходив на особистості, губився у власних відповідях і знов жартував. Йому ж можна. Він же ж не професійний політик. Але, все ж таки, давайте дамо трішечки більше уваги діючому Президентові України.

За незалежності багато землі було роздано, багато було хитрими схемами продано товстим гаманцям, а багато хто так і не отримав ні шматочка. Тобто справедливого поділу української землі не було. А справедливість має бути, адже кожен громадян України має від природи повне право на рівний з усіма шматок землі. ЦЕ ФАКТ №1.

На офіційній сторінці Поступ в Facebook пройшло чергове опитування. Тема опитування була «Чи підтримуєте Ви дозвіл на продаж сільськогосподарської землі?». З результатів опитування видно, переважна більшість людей розуміє, що земля — це наше спільне багатство і не підлягає продажу.

Влада Зеленського тепер вимагає підтвердження коштів понад 5000 грн., які переводять нам на картку з термінала без ідентифікації. Назвали це «Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення».

Зеленський йде геть! Що далі

Саме це питання зараз стає нагальним. Рейтинги Президента падають. Всі розуміють, що якщо наш шановний Президент щось кардинального не почне робити, окрім того, щоб дерибанити землю, то зовсім скоро нам слід чекати позачергових президентських виборів.

Саме до таких висновків у 2014 році прийшов Аваков Арсен Борисович. Який за іронією долі та доброю волею останніх двох парламентів та пре(зи/зе)дентів є Міністром внутрішніх справ України. Став Міністром і точку зору змінив на протилежну. Тепер у нього на вустах «поліцейський завжди правий, якщо не доведено протилежне».

Останнім часом в промовах наших високих чиновників все частіше почали з’являтися фрази про наближення влади до простих громадян з використанням терміну народовладдя. Чому для влади саме зараз стала цікава ця тема, стає зрозуміло, коли починаєш цікавитись цифрами падіння рейтингу як Президента, так і його партії. Тобто – це просте загравання з народом. Але що ж воно таке народовладдя.

Серед зелених лісів, родючих ланів, на березі Чорного моря була квітуча країна-Україна. І жили там дружелюбні, роботящі люди, які спілкувалися співучою мовою, схожою на пташиний спів...Вони виховували дітей в любові до своєї землі, вкладаючи в їхні сердечка щирі молитви до Бога... Засівали лани, вирощували худобу, і завдяки цьому були багатими і щедрими.

Будь-який пожежник, рятувальник чи інструктор з техніки безпеки вам скаже, що при небезпечній ситуації, перше правило – не панікувати. Саме від паніки гине величезна кількість людей при надзвичайних ситуаціях. А у нас, на думку влади, саме надзвичайна ситуація. За логікою, влада мала б попереджувати будь-які спроби поширення паніки, натомість сама розганяє істерію. Копіює всі кроки західних країн з надією, що і в Україні буде так само. Але в західних, розвинених країнах є величезний фінансовий резерв, що дає право на помилку. І також є розуміння, що будь-який радикальний крок всупереч економіки треба відшкодовувати. Навряд чи українська влада бере це до уваги.

Єдина мета «Поступу» — це побудова Великої України. Тому нам потрібні усі люди, які хочуть того ж, чого й ми. Незалежно від віку, статі, освіти, багатства, роду занять... Усі, хто розуміє, що при демократії все, на що може розраховувати Україна — це бути сировинним придатком, або постачальником робочої сили Заходу чи Сходу. Усі, хто згоден з нашою Доктриною Громадянської республіки. Усі, кому набрид вічний «плач Ярославни» про гірку долю українського народу. Усі, хто готовий СВОЇМИ РУКАМИ будувати Велику Україну, а не чекати на доброго царя чи подачки інших країн. Усі, хто є справжнім Громадянином, а не просто носієм паспорту.