Товариство, ця стаття написана мною не в звичному для мене стилі тому, що базується вона на дослідженнях, які я проводив в ході підготовки своєї магістерської дисертації на тему «Відкрите врядування, як чинник активізації громадської участі в Україні». Якщо ви готові до наукового стилю статті і вас не лякають купа термінів і посилань на документи – ласкаво прошу до читання. Якщо ж ви хочете перейти вже до готових тез, без отих всіх зарозумілостей, то переходьте одразу до висновків. Заздалегідь дякую за увагу.
Почнемо з дефініцій. Відкрите врядування – це система принципів, механізмів та інструментів організації державного управління на основі розвитку форм участі громадян в управлінні, прозорості, відкритості та підзвітності діяльності органів влади, а також широкого використання сучасних інформаційних технологій і нових засобів комунікацій в здійснені взаємодії з громадянами. Феномену відкритого врядування останнім часом стає популярним напрямком соціальних та політичних досліджень. Причиною цьому стають проєвропейський вектор розвитку України, що обумовлює потребу громади в прозорості та підзвітності управлінських процесів. Довіра до влади XXI сторіччі формується не авторитетом конкретних персоналій, а саме ступенем відкритості діяльності влади і можливості впливу громадськості на її політику. Дослідження у даній області характеризуються пошуком нових підходів, які могли б пролити світло на шляхи розвитку відкритого врядування в Україні. Оскільки Україна відстає від західних країн у питаннях відкритості, прозорості та контролю за владою, цьому питанню приділяють серйозну увагу як урядові, так і громадські організації України та Європи.
Питанням вдосконалення існуючої системи управління займаються провідні країни всього світу вже багато років. У червні 2007 року на Форумі Ради Європи з питань майбутнього демократії було вирішено створити Кодекс кращих практик участі громадськості. Цей документ повинен був охоплювати механізми участі неурядових організацій в процесі прийняття рішень та залучення громадянського суспільства до державної політики. Створення документу було доручено Конференції міжнародних неурядових організацій Ради Європи, яка й розробила Кодекс, зручний для користувача, структурований і прагматичний. Зазначений документ був прийнятий 1 жовтня 2009 р.
Кодекс кращих практик участі громадськості в процесі прийняття рішень містить п’ять важливих принципів участі громадськості:
– участь шляхом збору та передачі поглядів різних членів громадських організацій (ГО) та зацікавлених громадян через ГО з метою впливу на процес прийняття політичних рішень;
– довіра як чесна взаємодія між політичними силами та суспільством;
– відповідальність та прозорість як з боку ГО, так і з боку державних органів на всіх етапах діяльності;
– незалежність ГО, оскільки важливо визнавати ГО як вільні й незалежні структури із власними цілями, рішеннями та заходами.
Як свідчить передовий іноземний досвід, інститут зворотного зв’язку, що знаходиться в основі відкритого врядування, дозволяє державній владі вчасно сприймати тенденції прогресу суспільних процесів, регулювати управлінські рішення, знімати суспільну напругу, підтримувати довіру громадськості до органів державної влади та головне - гарантувати право й можливість участі громадян у прийнятті соціально-вагомих рішень.
Усі ці складові і є по суті феноменом відкритого врядування. Глибока системна модернізація, як відомо, не просто дає шанс новому чи раніше маргінальному. Вона повинна виробити стійкий попит на технології відбору й селекції тих суб’єктів, які утворюють новітній розвитковий етап.
Досвід США як одного з визнаних інноваційних лідерів у сфері діджиталізації відкритого врядування, який де-факто сформував ряд тематичних стандартів та «найкращих практик», заслуговує на особливу увагу, причому як на стадії власного «великого вибуху» в контексті ініціатив президентської адміністрації Б. Клінтона у 90-ті рр. ХХ ст., так і на сучасному етапі, який характеризується послідовним оновленням моделі відкритого уряду, запропонованої адміністрацією президента Б. Обами 2009 року, та в цілому продовжується адміністраціями президентів Д. Трампа й Дж. Байдена.
Американська наукова школа розглядає відкрите урядування як ефективне надання державних послуг за допомогою нових технологій. Підхід сформувався відповідно до принципів електронної комерції, яка власне стала джерелом розвитку ідеї електронного уряду. Тому і відповідне розуміння природи держави увібрало в себе ознаки приватної корпорації разом із відповідною термінологією: бюджет, витрати, доходи, акціонери й клієнти – громадяни, що зацікавлені в тому, щоб державні послуги були максимально дешеві та доступні. Відповідно до цього підходу, уряд як велика корпорація має прагнути до задоволення інтересів своїх платників податків, а з цією метою – до підвищення своєї ефективності, так само як корпорація мусить підвищувати свою капіталізацію, змінюючи моделі роботи на більш технологічні й ефективні.
Стосовно підтримки розвитку відкритого врядування з боку ЄС слід звернути увагу на основну програму в цьому напрямку - Проєкт Ради Європи «Зміцнення громадської участі у демократичному процесі прийняття рішень в Україні», що впроваджується Офісом Ради Європи в Україні в межах Плану дій Ради Європи для України, є продовженням розбудови результатів проєкту 2018-2020 років. Проєкт має на меті створити умови для зміцнення громадської участі, взаємної довіри, поваги та визнання між представниками ОГС і публічними службовцями для подальшої співпраці між ними й побудови сталого інклюзивного діалогу в процесі прийняття рішень. Системна допомога пілотним громадам та органам влади різних рівнів запровадити ефективні процедури та регулярні практики залучення громадськості до управління та розвитку громади, процесу прийняття рішень на місцевому, регіональному та національному рівнях. Надається підтримка у впровадженні інноваційних механізмів громадської участі, а також організовується сприяння розвитку громадянського суспільства, зокрема на місцевому рівні.
ОТЖЕ
Виходить, що всі розвинені західні країни уже багато років невтомно намагаються удосконалити демократію саме як систему влади. Нікого з європейських та Американських керманичів демократична система в чистому вигляді не задовольняє і вони лізуть «підкручувати» її в первинно республіканський бік. Якщо розглядати громадськість не як набір ситуативних громадських організацій, а як кожного окремо взятого громадянина, що зацікавлений у соціально-політичному процесі навколо себе (тобто Громадянина за визначенням Доктрини Громадянської Республіки), то все до чого, зрештою, прагне США та ЄС – Громадянська Республіка. Задачі, які ставлять програмні документи ЄС, в цілому покликані подолати ті недоліки представницької демократії, які описує Доктрина Громадянської Республіки, а саме:
- Відсутність репрезентативності;
- Відсутність відповідальності виборців та обраних ними посадовців;
- Відсутність прозорості політичного процесу як такого;
- Орієнтованість політичного процесу на бізнес модель для політичних структур.
Стосовно поглядів вчених США на політичний процес через призму комерції, то формування влади саме в подібному акціонерному товариству ключі вцілому і лягає в основу філософії Громадянської Республіки. Кожен Громадянин – «акціонер» держави і має свою 1/х частку повноважень на управління державою, де х – загальна кількість громадян.
Тож виходить, що весь прогресивний політикум йде саме туди, куди «Поступ» вказує вже багато років. Громадянська Республіка – це та фінальна точка, до якої і мають прийти всі цивілізовані країни. Альтернативами є або тоталітарний концтабір, або наскрізь продажна та малоефективна представницька демократія. У нас є унікальна можливість випередити провідні країни в питанні політичного устрою і стати справжнім прикладом суспільно-політичних відносин для всього світу. І цей шанс не варто втрачати. Приєднуйтесь до ГО «Поступ» і разом будемо будувати Велику Україну та Громадянську Республіку в ній!