Останнім часом часто можна почути від простого пересічного громадянина, що він не цікавиться політикою. Найчастіші пояснення: політика – це зло, в мене немає часу розбиратися в політиці, політика мене не стосується, політика – це брудна справа, я все одно не можу ніяк вплинути на політичні рішення, я і так ходжу на вибори та сплачую податки, навіщо мені займатися політикою. Тобто є такі люди, і їх досить багато, які вважають себе аполітичними, які ніяк себе не ототожнюють з тими суспільно-політичними, соціально-економічними процесами, які відбуваються в державі. Але, чи дійсно можливо зачинитись у власній «мушлі», відгородитись від зовнішнього світу, або тих політичних процесів, що відбуваються в країні, в регіоні і в світі, і не підпасти під їх вплив?

(узгоджена членами організації ГО «Поступ» на громадянській середі 3 лютого 2021 року)

Нещодавно в України відбулися чергові місцеві «демократичні» вибори. Хочу поділитися своїми спостереженнями та висновками відносно цього дійства. Перш за все хочу відмітити, що являюсь класичним виборцем, вважаю, що голосування є певним громадянським обов’язком і голосувати на виборах необхідно. Я завжди голосую на виборах і ніколи в житті не робив це за гроші, або якісь інші «блага» від кандидатів. Мешкаю я в м. Бровари, тому і мова буде про вибори, які відбулися у Броварах.

Намагаючись пояснити різницю між двома формами правління (демократією і Громадянською республікою), я часто змушений добирати різні алегорії і приклади, не пов’язані з політикою. Нещодавній конфлікт двох медіа-платформ різних епох подарував мені ще один шикарний шанс пояснити складне політологічне порівняння простими словами.

Степан Бандера ніколи не був і не буде героєм для тих, хто бачить Україну в складі Росії або взагалі її не бачить. Це факт!

Займатися чи не займатися політикою – це діло кожного, але політика точно займається вами. Що ж може зробити звичайний “пересічний”, щоб якось вплинути на ситуацію?

Чи можна без популізму прийти до влади?

Під час нашої кадрової роботи щодо нарощування поступівського кадрового ресурсу ми отримали таке запитання: «Чи вірите ви в прихід до влади «сили,» яка є ідеологічною, а не популістською, у суспільстві, якому це не потрібне. Тобто суспільству, якому ідеологія не потрібна. Бо зараз епоха технологій, споживання та страху». Ось наша відповідь.

Нещодавно ми раптово в мережі побачили наступну інфу, із посиланням на високих посадовців в уряді Росії. Потім, дуже швидко ця інфа зникла. Тезово вона виглядала так:

Громадянська організація «Поступ» отримала відповідь на свій запит до Служби безпеки України. Нагадаємо, ми звернулись із вимогою чітко вказати, які саме дії, «що можуть спричинити порушення законодавства», несе в собі гасло «Демократію ГЕТЬ!». Бо саме так нам написала шановна служба.

Я ПОМИЛИВСЯ В ЗЕЛЕНСЬКОМУ

21 квітня 2019 року відбувся другий тур виборів Президента України. Я був серед 73% виборців, які віддали свій голос за Зеленського. Слід зазначити, що мій вибір був свідомий. За опонента Зеленського я не голосував принципово. Бо не бажав попасти під дію одного із кармічних законів: «Якщо хтось стає свідком злочину або шахрайських дій, підтримує їх або не робить нічого задля їх припинення, той розділяє кармічну відповідальність за здійснення таких дій із самим злочинцем». Щоб не стати співучасником злочину державного рівня і щоб не зіпсувати свою долю, я проголосував за Зеленського, як за нову незаплямовану в політиці особу.