Останнім часом тема пенсійної реформи знову не сходить у всіх з вуст. На сьогоднішній день існує кілька її проектів, і дуже скоро ми дізнаємося, як в результаті буде виглядати наша (без)бідна старість на думку нинішніх законодавців. На сьогоднішній день на папері пенсійна система України складається з трьох основних рівнів. Почнемо з кінця.
З третього рівня - це добровільне недержавне пенсійне забезпечення - все просто: завдяки йому кожен може накопичити додаткові пенсійні кошти для себе, своїх близьких або робітників свого підприємства у недержавному пенсійному фонді. Такий “додатковий” рівень існує у багатьох країнах світу і успішно діє там, де у населення достатньо вільних грошей для такого накопичення. У нас він не дуже популярний, не в останню чергу саме з причини відсутності таких доходів у людей, а також небезпідставно низького рівня довіри до приватних фінансових установ.
Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Обов’язкові пенсійні відрахування із заробітної платні спрямовуються на персональні рахунки громадян. Ці кошти інвестуються в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшує розмір майбутніх пенсійних виплат. Цей рівень на даний момент в Україні є мертвим.
Перший рівень і на практиці єдиний працюючий у нас сьогодні - це солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, в якій усі внески, що перераховуються з заробітних плат працівників чи від ФОПів до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам. Тобто гроші просто проходять через Фонд, як пісок крізь пальці, у вас, як у платника, вони не накопичуються на рахунку, не примножуються. Сплата пенсійних внесків тут - це лише умовний бал на папері та надія, що колись ви так само будете отримувати пенсію за рахунок працюючих на той час людей. Головна проблема в тому, що таких ставатиме дедалі менше через постійно старіюче населення України та відтік молодого працездатного населення за кордон у пошуках кращої долі. Вже сьогодні Пенсійний Фонж України є глибоко дефіцитним, та нестачу грошей покриває з державного бюджету, тобто за рахунок наших з вами податків.
Ця явище не є чимось унікальним для України - це проблема солідарної системи взагалі. Адже зародилася вона на початку 20-го століття у Німеччині, і розповсюдилася по світу у часи, коли економіка більшості країн стрімко зростала завдяки розвитку науки та шаленій індустріалізації, а чисельність населення всіх країн примножувалась небаченими до 20-го століття темпами. Тож працюючих було більше ніж пенсіонерів, чого не скажеш про сьогодення. Солідарна система у чистому вигляді давно себе вичерпала, тому більшість успішних країн перейшли на змішану систему, де головну роль відіграє накопичувальний рівень, серед них.
Реформа пенсійної системи України теж потрібна. І “Поступ” давно виступає саме на боці переходу на накопичувальну систему, де кожен зможе накопичити собі пенсію згідно своєму вкладу в економіку країни, та не залежати від демографічної ситуації в країні, самостійно керувати пенсійним рахунком, визначати розмір своїх відрахувань та майбутньої пенсії. Державний фонд в такій системі буде відповідальний за зберігання цих грошей та їх примноження шляхом вкладання в економіку країни. Звісно, має бути система утримання незахищених верств населення, в першу чергу, тих, хто не міг працювати та відкладати собі на старість за станом здоров’я. А от державних службовців та чиновників доцільно було б перевести на окрему систему виплати пенсії, де її розмір буде залежати від їхнього вкладу у розвиток та побудову Великої України.
І добре, що нинішня влада почала реформи в цій сфері. Однак, робить їх, як завжди, не з метою реально покращити добробут громадян на старості, а з метою вберегтися від колапсу усієї пенсійної системи країни, доведеної до крайності. Адже такий крах боляче вдарить саме по олігархічній владі країни, коли мільйони українців, залишених без пенсій, вийдуть та знесуть їх. Про це свідчить, зокрема, неочікувана шалена активність в цьому напрямку, який мало хвилював владу всі роки Незалежності країни, як і добробут пенсіонерів. А також те, що фактично нам не планують дати вибір, скільки накопичувати, яким чином отримувати виплати в старості, впливати на інвестиційні інструменти, які буде використовувати держава. Тож великий шанс, що на практиці нинішня реформа виявиться успішною лише в утримуванні населення від “голодного бунту” в майбутньому. Та чи потрібна саме така реформа саме тобі?