Економічна реформа має бути спрямована на встановлення Градієнтної економіки! Займатися бізнесом в Україні чесно та прозоро стає все важче - безперервна зміна законодавства, поява нових податків та зборів, обов’язкові РРО, постійні “візити” численних контролюючих органів, а незабаром - ще й зняття мораторію на податкові перевірки. Влада однією рукою пише стратегії економічного розвитку країни, а іншою рукою вижимає із бізнесів максимум грошей та не дає їм можливостей розвиватися, роздаючи преференції та послаблення лише “своїм” - олігархічним підприємствам. Реальна економічна реформа такому керівництву країни не потрібна, більше того – відстунє, навіть, бачення, якою вона може бути.
А от у “Поступу” є бачення, що дозволить після приходу до влади провести швидкі та ефективні реформи, спрямовані на досягнення результатів. Це - градієнтна економіка — економічна платформа, згідно з якою чим вищий рівень підприємництва, тим більший контроль з боку держави. І навпаки, чим менший рівень підприємництва - тим менший контроль.
Найдрібніші – мікро-підприємці (самозайняті особи) - взагалі мають бути позбавлені контролю з боку держави, сплати податків, оформлення паперів, ліцензій на підприємницьку діяльність, тощо. Навіщо “зрізати” і так мізерні доходи умовної продавчині пиріжків, чоботяра, бабці, що продає свою городину? Їх мета - це прокормити себе та родини, що, навіть, вигідно державі, адже мікро-підприємці не лише самі собі створюють робочі місця, а ще й виготовляють продукцію чи послуги. Коли ж самозайнятого обтяжують та контролюють, це призводить лише до того, що людина йде в тінь, продовжуючи займатися бізнесом нелегально. А на додачу ще й стає на біржу праці, де отримує виплати з податків інших. Додайте сюди величезні витрати держави на організацію процесу контролю таких підприємців, утримання офісів, зарплати чиновників. Все це дуже дорого і ніколи не окупиться з мізерних податків мікро-підприємців.
Малий бізнес - це масштаб одинокого МАФу чи невеличкої крамниці біля дому. Тут має бути мінімальний рівень контролю, а саме: сплачені податки чи ні. Реєстрація та закриття такого бізнесу може бути максимально простою, зрозумілою та прозорою - дозвіл на ведення бізнесу і все. Перевірки з боку контролюючих органів можуть бути лише як реакція на чисельні скарги споживачів, а не постійними візитами. Ніяких книг обліку, залишків, інкасацій, РРО. Все це просто вбиває дрібний бізнес, не даючи абсолютно ніяких переваг ні державі, ні споживачеві.
На середньому рівні держава вже більш тісно співпрацює з підприємствами. Але це не контроль, як ми звикли сьогодні, а саме співпраця, підтримка та коригування напрямку розвитку бізнесу згідно з планами розвитку економіки та суспільства. Наприклад, якщо акцент в державі йде на переробці сільськогосподарської продукції, то вона не стимулює розвиток продажу сировини. Навпаки - надає дешеві кредити, знижені податкові ставки саме на переробку, а не продаж сировини, підштовхуючи підприємця до такого взаємовигідного існування. А коригування згідно з планом розвитку суспільства - це в першу чергу чітка стратегія розбудови майбутнього громад, міст, регіонів, згідно з якою знову ж таки влада направляє середній бізнес. Конкретний приклад: у центрі мегаполісу не вистачає продуктових магазинів. Логічною буде підтримка функціонування тут саме такого бізнесу, а не будь-якого іншого, ігноруючи потреби громади. Важливо, що жорсткого контролю все ще немає, а є лише підтримка, консультування та вплив через систему преференцій у веденні виду діяльності, що вигідна суспільству і економіці країні.
Великий капітал. Ось вже саме тут і потрібен справжній жорсткий контроль з боку влади. Великий бізнес завжди лізе в політику. Транснаціональний - тим паче. І лобіює він там лише власні інтереси, нехтуючи інтересами суспільства, адже його пріоритет простий - отримання максимального прибутку.
Держава ж має виступати тут третьою стороною, що змушує великий бізнес звертати увагу на соціум і не допускає появи олігархічних структур у владі. Тобто такий контроль допоможе уникнути ситуацій, коли олігарх розрізає черговий завод на металобрухт, адже йому вигідніше розпродати його так, ніж вкладатися в модернізацію. А цим він лишає тисячі сімей без доходу. Або коли міжнародна мережа відкриває в місті десятки піцерій, витісняючи місцевий дрібний та середній бізнес.
Водночас великий бізнес у градієнтній економіці має бути певним, що отримує з боку держави не лише контроль, а й підтримку та патронат, якщо розвивається узгоджено з інтересами суспільства й економіки. Наприклад, держава може політичними важелями допомагати активній експансії вітчизняного великого бізнесу за межами країни.
Саме так схематично виглядає справедлива та дієва градієнтна економіка, до якої мають в результаті привести економічні реформи в Україні. Єдина проблема - олігархія при владі сьогодні. Олігархія, яка все вибудовує навпаки, надаючи шалену свободу своїм великим капіталам, та всіляко пригнічуючи малий та середній бізнеси, абсолютно ігноруючи справжні інтереси суспільства та фактори економічного росту.