В діяльності «Поступу» — в документах, в різних матеріалах, в нашій роботі з людьми ми використовуємо термін «Громадянська ідеологія». Ось, що ми маємо на увазі, вживаючи ці слова:
- Громадянська ідеологія — це тоді, коли на практиці реалізуються такі тези:
- «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, а запитай, що ти можеш зробити для своєї країни», (Джон Кеннеді).
- «Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан», (Микола Нєкрасов).
- «Покаранням за громадянську пасивність є влада злодіїв», (Платон).
- Як показує історичний досвід, панування громадянської ідеології є базою для прогресивного розвитку будь-якої країни.
- Громадянська ідеологія — це фактично патріотизм на практиці.
В процесі роботи отримано зауваження, що використання цитат та формулювання «Громадянська ідеологія — це, фактично, патріотизм на практиці» — викликають неоднозначне сприйняття (як проповідь в церкві).
Хочу прокоментувати це зауваження.
Головне питання: Чи є це важливим у нашій діяльності? Якщо наші тези звучать для когось, як проповідь, - хай так і буде. Якщо хтось бачить у наших словах занадто гучні та амбітні позиції або наміри — хай буде так. Якщо хтось побачить у словах «Поступу» занадту жорсткість — хай. Буде. Так.
Це суб’єктивне сприйняття окремих людей. І підлаштовуватись під розуміння кожного ми не маємо можливості, бажання і часу, оскільки ціль наша і справді дуже амбітна і глобальна. І головне — ми говоримо те, що плануємо зробити, і що вже почали (!) втілювати за розробленим планом. Тож як би не звучали наші меседжі, найголовніше — ми озвучуємо те, що робимо. І на це треба звертати увагу в першу чергу! Ми справді думаємо і робимо так, як кажемо. Ми йдемо до нашої мети. І закликаємо до нашої ходи приєднуватись усіх, кому не байдуже майбутнє України.
Що, знову як проповідь? Байдуже. Це відверта правда. Так ми думаємо. І так ми робимо. І ми шукаємо людей, які дослуховуються до того, ЩО ми говоримо, а не аналізують те, ЯК ми це говоримо. Слава Україні!