Намагаючись пояснити різницю між двома формами правління (демократією і Громадянською республікою), я часто змушений добирати різні алегорії і приклади, не пов’язані з політикою. Нещодавній конфлікт двох медіа-платформ різних епох подарував мені ще один шикарний шанс пояснити складне політологічне порівняння простими словами.

Степан Бандера ніколи не був і не буде героєм для тих, хто бачить Україну в складі Росії або взагалі її не бачить. Це факт!

Займатися чи не займатися політикою – це діло кожного, але політика точно займається вами. Що ж може зробити звичайний “пересічний”, щоб якось вплинути на ситуацію?

Чи можна без популізму прийти до влади?

Під час нашої кадрової роботи щодо нарощування поступівського кадрового ресурсу ми отримали таке запитання: «Чи вірите ви в прихід до влади «сили,» яка є ідеологічною, а не популістською, у суспільстві, якому це не потрібне. Тобто суспільству, якому ідеологія не потрібна. Бо зараз епоха технологій, споживання та страху». Ось наша відповідь.

Нещодавно ми раптово в мережі побачили наступну інфу, із посиланням на високих посадовців в уряді Росії. Потім, дуже швидко ця інфа зникла. Тезово вона виглядала так:

Громадянська організація «Поступ» отримала відповідь на свій запит до Служби безпеки України. Нагадаємо, ми звернулись із вимогою чітко вказати, які саме дії, «що можуть спричинити порушення законодавства», несе в собі гасло «Демократію ГЕТЬ!». Бо саме так нам написала шановна служба.

Я ПОМИЛИВСЯ В ЗЕЛЕНСЬКОМУ

21 квітня 2019 року відбувся другий тур виборів Президента України. Я був серед 73% виборців, які віддали свій голос за Зеленського. Слід зазначити, що мій вибір був свідомий. За опонента Зеленського я не голосував принципово. Бо не бажав попасти під дію одного із кармічних законів: «Якщо хтось стає свідком злочину або шахрайських дій, підтримує їх або не робить нічого задля їх припинення, той розділяє кармічну відповідальність за здійснення таких дій із самим злочинцем». Щоб не стати співучасником злочину державного рівня і щоб не зіпсувати свою долю, я проголосував за Зеленського, як за нову незаплямовану в політиці особу.

ЧОМУ В УКРАЇНІ НЕМА СОЦІАЛЬНИХ ЛІФТІВ?

Кожен «ніхто» хоче стати «кимось». Де-хто з них, навіть, примудряється щось для цього робити, а не просто мріяти. За ідеальних умов, талановитий “ніхто”, користуючись своїми навичками, може піднятися на владний олімп (або на якесь менш високе, але також серйозне місце в державному апараті). Саме такий підйом називається «соціальним ліфтом».

В останні 15 років, з часу першого Майдану, мало хто не замислювався над питанням - а заради чого це все? Минають роки, а суперечки на цю тему не вщухають, більше того - призводять до трагічних подій. Раніше, десь до початку 18-го століття, Україні була європейською державою. Достатньо згадати про те, що у нас до того часу не було кріпацтва, аж поки його не «завезли» з Росії, ліквідувавши козацький устрій. Україна була вільною в широкому значенні цього слова.

Зростаюча вартість теплової енергії викликає інтерес у населення щодо обліку тепла та установки теплолічильників. Мешканці розуміють, що їм вигідно розраховуватися з тепломережами не по розрахунковим, а по договірним величинам, на основі фактичних даних з лічильника тепла.