Сумнів № 8: «Розуміння того, що для України робити все-таки щось потрібно. Але має бути хоч якась винагорода за такі дії. Проте в "Поступі" такої винагороди не видно».
Кожна людина прагне отримувати винагороду за свою роботу. Це абсолютно нормально. Але чи нормально чекати оплату за турботу про свою дитину? А про своїх стареньких батьків/бабусь/дідусів? Кожна нормальна людина скаже, що ні. Що щастя їх близьких - це і є винагорода. А якщо хтось думає інакше, то він є особиною з неприйнятним морально-етичним поглядом на життя. Так само і з країною. Україна - це наша спільна справа. Якщо про неї не дбати, то вона зникне з карти світу. Тому жодному нормальному громадянину не потрібно нічого для того, щоб робити для України щось корисне. Для члена «Поступу» Велика Україна і є тією винагородою, за яку він працює. А у Великій Україні буде і медицина, і економіка, і освіта, і багато іншого. В цьому і проявляється егоїстичні цінності поступівців. Ми хочемо, щоб Україна була серйозним світовим гравцем, а не просила милостиню у Заходу і Сходу. Іншої мети нема і не може бути!