В покарання за громадянську пасивність люди отримують владу злодіїв.
Платон
Людину, яка не цікавиться політикою, древні греки називали «ідіот», що в перекладі означає «приватна особа». А як ще можна назвати людину, яка не цікавиться політикою, аполітичну людину? Організація «ПОСТУП» називає таку особу «соціальній дрон». Який смисл ми вкладаємо в таке визначення? Яких людей ми відносимо до «соціальних дронів»? Чим вони шкодять країні, державі, суспільству? Чи навпаки, приносять користь? До «соціальних дронів» ми відносимо людей, які не приймають участі в політичних, соціальних, державотворчих процесах в країні. Ні, це не люмпен, не маргінали.
Це можуть бути підприємці, вчені, науковці, митці, інтелігенція, середній клас, що просто працюють, займаються науковою, підприємницькою або іншою діяльністю, але відсторонились від політичних, соціальних, державних процесів. Звичайно, не всі громадяни, що входять до перерахованих соціальних груп є «соціальними дронами». Є багато митців, науковців, підприємців, що беруть активну участь у політичному житті країни. Але, нажаль, їх замало для того, щоб стати локомотивом для виходу з політичної, економічної, соціальної кризи, в якій опинилась Україна, зламати існуючу демократичну систему влади для побудови більш ефективної громадянської республіки.
Отже, чим «соціальні дрони» так шкідливі для держави, для громадянського соціуму? Якщо проаналізувати останні події в Україні, то висновок буде однозначний: так, такі люди тільки шкодять в боротьбі з системою. Ними легко маніпулювати, що влада та олігархи успішно роблять. Згадаємо недавні акції протестів ФОПів, тарифний майдан, акцію «Ні капітуляції» і т.д. Хто ті люди, що виходять на такі акції? Звичайно, ядром таких протестувальників дійсно є ті, що не вдоволені станом речей в тій чи іншій соціально-економічній сфері. Але є і так звані «професійні» протестувальники, що виходять за гроші, і далеко не завжди це люмпен. Часто це ті ж самі бюджетники, вчителі, художники, хатні робітниці, пенсіонери, яким не вистачає, елементарно, тих копійок, що їх платить держава. І саме таких людей, необізнаних в політиці, яким все одно, за кого стояти, за кого мітингувати, і використовує система: різні партії, щоб підвищити собі рейтинг, влада, щоб узаконити насилля, бо на мітингах часто трапляються провокації, олігархи, щоб приховати справжні причини того, що відбувається в країні. Через необізнаність, незнання першопричин, ігнорування причинно-наслідкових зв’язків, небажання розібратись в політичних процесах в країні і бодай хоч щось зробити, щоби вплинути на них, соціальними дронами дуже легко маніпулювати. А от зрозуміти, що причина того хаосу, що зараз відбувається у всіх сферах життя в Україні, є демократична система влади, яка через формулу «гроші → вибори → прихід до влади → отримання грошей з прибутком», породила «олігархічний безпрєдєл» в країні, зрозуміти можуть далеко не всі, навіть, політично активні громадяни, а соціальні дрони тим більше.
Отже, соціальні дрони дійсно наносять шкоду державі. І основне завдання тут полягає в тому, щоб на скільки це можливо долучити їх до політично активного середнього класу. Але, якщо це неможливо зробити, чи буде справедливим тоді відсторонення їх від управління державою? Однозначно. Бо той, хто байдужий до своєї країни, до своїх співгромадян, до соціуму, в якому живе, той не достойний керувати державою, називатися Громадянином!