Політична теорія Локка та Монтеск’є привела нас до того, що ми маємо сьогодні. Влада поділена на законодавчу, виконавчу та судову. Всі ці гілки влади незалежні одна від одної і забезпечують неможливість узурпації влади. А якщо хтось має інакшу думку, то він однозначно авторитарист, мілітарист, імперіаліст, комуніст, диктаторист і просто підо...ст.
Ще трохи іронізуючи над озвученою вище громадською думкою, можна взагалі припустити, що без поділу влади на незалежні гілки людство мало вимерти. Але щось не сталося.
Коли більшість людей розмірковують над незалежністю гілок влади, то перше (і, переважно, єдине), про що вони думають, — це про суди. Пропаганда нам каже, що незалежні суди, поза сумнівом, виносять справедливі рішення. Якщо рішення несправедливі, то суди залежні. З цього приводу хочу трохи розчарувати читачів цього допису. Незалежних судів не існує і не має існувати в природі. Суди залежні від парламенту, який ухвалює закони. А саме законами визначається ВСЕ, що стосується не лише правосуддя, а й самого існування судів. Викреслити з Конституції всі згадки про суд — і він залишиться лише параграфом в історії. Тому незалежний суд — це, навіть, не казка, а маячня хворого.
Але подалі від високих теорій і поближче до чогось земного. Кожна людина, прийшовши до суду, шукає справедливості. Але що, як у судді своя справедливість? Що, як він бачить життя інакше, ніж суспільство? Якщо суддя незалежний, то і рішення він може приймати будь-яке. Адже для нього орієнтир того, що справедливо, а що ні — він сам. Не звичаї та традиції суспільства, а саме його особисте поняття “справедливості”. Чи хотілося б комусь потрапити до такого суду? Маю сумніви. Тому ми визначаємо ще одну залежність. Суди повинні залежати від громадян, від їхнього розуміння справедливості. Ніякого незалежного від громадян суду не має бути.
Але хто має формувати та контролювати суди? Хто повинен бути мірилом справедливості? У всі часи цю функцію виконував монарх. Саме він був уособленням справедливості і задавав тон всій судовій системі, яка йому підкорялася. Але монархія пішла у минуле і вже навряд чи повернеться. Тому сьогодні індикатором справедливості однозначно повинна бути верховна влада. Саме та верховна влада, якій громадяни довірили керівництво країною. І суд, як гілка влади, повинен допомагати верховній владі втілювати в життя її плани та реформи, а не заважати, визнаючи її укази та розпорядження незаконними. Адже громадяни дали мандат довіри верховній владі, а не суддям. І вони мають допомагати верховній владі приймати справедливі закони, а не саботувати державну політику. Влада, політику якої може заблокувати якийсь чиновник з молотком, - не варта нічого. Навпаки, якщо суддя виносить несправедливі та неправові рішення, — верховна влада повинна мати всі важелі, щоб його прибрати та покарати. Адже кожне рішення судді — це людські долі та авторитет держави.
Якщо все в країні залежатиме від верховної влади, то чи можлива узурпація? Поза сумнівом, так, можлива. Без узурпації неможливо проводити швидкі та ефективні реформи. Інша справа, що верховна влада має повністю залежати і бути підконтрольною громадянам. Лише в цьому разі вона проводитиме державницьку політику на благо країни. Але це можливо лише при Громадянській республіці.