Події, новини, публікації ГО «Поступ»

Маски

Під час рабовласництва практикувалось носіння масок рабами. Це робилось для того, щоб раби відчували, що вони раби. Щоб вони не могли плюнути в хазяїна, щоб не їли без дозволу. Це також пригнічувало здатність до опору. Знімати маски можна були лише з дозволу хазяїв.

Кожен з нас так чи інакше стикався з тим, що в законодавчій, правоохоронній чи судовій владі є люди, які ставлять особисті (родинні) питання на перше місце. Сьогодні я хочу підняти питання про судову владу. Працюючи в різних куточках країни в якості адвоката, я бачив багато різних суддів, одні роблять свою роботу згідно чинного законодавства та людської справедливості. Інші «вирішують» питання, незважаючи ані на закон, ні, навіть, на скалічене людське життя.

Нестор Іванович Махно. Політичний діяч. Анархіст. Геніальний тактик. Але чи були його руху притаманні проукраїнські ідеї? Спробуємо розібратись із його відношенням до України, взаємодією із УНР та взагалі поговоримо про його «державотворення».

Вибори не за горами

В Україні скоро вибори до місцевих Рад і місцевих органів влади. Восени нас чекає черговий театр, в кому актори будуть грати сценку, як слуги народу служать власне самому народу. Мільярди доларів буде витрачено на рекламу популізму, на підкуп виборців і т.д. І, звичайно, глядачі в черговий раз повірять, що ці мільярди витрачаються саме задля їх гарного майбутнього життя. Звичайно, до влади прийдуть на черговий термін не лише злодії і покидьки, а ще будуть чесні і порядні, патріотичні. Але толку то нуль.

Останнім часом часто чую від різних людей такі слова: «Я патріот, я за Україну! Але кожна наступна влада гірша за попередню. Вже все дістало. Так хочеться нормально пожити…». І на фоні того, що відбувається в Україні, ці слова у багатьох громадян знаходять відклик. Помаранчева революція, майдан, а тепер і розчарування у Зеленському, який так стрімко і красиво увірвався в політику та обіцяв українцям нарешті побудувати країну мрій.

Як тільки українці впритул підійшли до розуміння недоліків демократичної форми правління державою, впровадженою в Україні і багатьох країнах світу, нам почали навіювати новий міф про народовладдя. Мовляв, все чого не вистачає нашій державі, то це прямого народовладдя, за яким основні рішення щодо управління правами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах або зборах. На цій платформі політичні сили почали будувати свої нові гасла.

Чи є він? Живий, здоровий та набирає обертів? Так, є. Не живе, а проживає. Не здоровий, а хворий, як і хвора наша економіка. Набирає обертів? Ні, швидше за все, безнадійно тупцює на місці. За паперами є, за статистикою... А в реальності, той бізнес, за рахунок якого живе держава в цивілізованому світі, в Україні ледве зводить кінці з кінцями.

Подвійне громадянство і земля

Різні приємні і не дуже люди час від часу намагаються продати нам ідею подвійного громадянства. Адже в Європі це нормально! І в Америці також! Тому, щоб стати частиною «цивілізованого світу», нам потрібне подвійне громадянство. Не економіка, не культура, не суди, не поліція, не збройні сили… А саме подвійне громадянство врятує нас та Україну.

А давайте розберемося, що таке вибори взагалі? Адже це ніщо інше, як селекційний відбір саме тих людей, які будуть здійснювати владні повноваження, і визначати, як нам з вами далі жити. Та й чи жити взагалі!

Кожна людина в середньому за рік створює 350 кг сміття. Помножити на тридцять мільйонів, або скільки нас там є, вилітає загрозлива цифра, - більше десяти мільярдів кілограм сміття. Плюс відходи виробництва. Приблизно п’ять відсотків відходів, відсортовується та переробляється, як вторинна сировина. Все решта потрапляє на сміттєзвалища!

Дочірні категорії

Інформаційний спротив