Чи є він? Живий, здоровий та набирає обертів? Так, є. Не живе, а проживає. Не здоровий, а хворий, як і хвора наша економіка. Набирає обертів? Ні, швидше за все, безнадійно тупцює на місці. За паперами є, за статистикою... А в реальності, той бізнес, за рахунок якого живе держава в цивілізованому світі, в Україні ледве зводить кінці з кінцями.
Колись я слухав передачу по «Бізнес-радіо», і мені сподобалося одне висловлювання співрозмовника: «У нас хвора економіка, так як чиновники заробляють більше бізнесменів». За рахунок хабарів, звичайно. І справа не тільки в корупції. Є ще одна зараза, що заважає розвиватися середньому бізнесу в Україні - це монополії. Скажете, так скільки у нас монополій? Ну так, звичайно, у нас є монополіст Фірташ, є Ахметов. Тільки ось монополії в Україні, з часом, починають видозмінюватися. На тлі бездіяльності контролюючих органів влади і реальної відсутності інструментів впливу на монополістів, вони починають «мутувати», відкидаючи від себе «мінімонополіі». Як приклад, можу привести чиновника, або посадову особу комерційної компанії, який, маючи доступ до влади в певному районі і області діяльності, не дає можливості працювати нікому, крім «підшефної» фірми.
Запитайте, як? А вам не говорили, наприклад, в газконторі, що лічильник потрібно купувати тільки Самгаз? А чому??? Здогадайтеся самі. Я сам в 2015 році зіткнувся з проблемою, в першу чергу, з безглуздістю купи органів, які покликані боротися з корупцією або монополіями. У листуванні з цими органами складається враження, що вони існують тільки для того, щоб не боротися, а захищати тих, кого повинні контролювати. Якби ви почитали їхні відповіді... Їх без сліз читати не можна. В першу чергу вони викликають змішані почуття і питання. Найголовніше питання - якого біса ми платимо їм зарплату? Нехай вже переходять на ставку у своїх «суміжних» роботодавців, сенс тримати їх? Наведу головний приклад: ви пишете в поліцію на сусіда, який вкрав у вас..., ну припустимо, лопату. Ви пишете заяву: ось вкрадена лопата, і я бачу цю лопату у сусіда - крім того, ще й інший сусід бачив це, ось письмове свідчення. Що робить Антимонопольний комітет України, (тобто в нашому випадку поліція): вона пише листа сусіду, який вкрав лопату, з питанням «це ти?» І прикладає мою заяву. Сусід відповідає: «Ні, не я». Антимонопольний комітет бере цю відповідь і відправляє мені, попередньо наливши «води» у вигляді тексту, який не має відношення до проблеми. Ось і вся робота цього «органу».
Тобто, на твою заяву, яка повинна викликати мінімум розслідування, просто йде відписка з узагальнюючим змістом «відвали і не заважай косити бабло». Це одна з причин, яка не дає розвиватися середньому бізнесу в Україні, тому що будь-який бізнесмен, послухавши промови наших політиків по телевізору і зіткнувшись з реальним станом речей, просто їде робити бізнес в Європу, або йде працівником до «міні монополіста». Тепер підходимо до причин. Перша і найголовніша - це безкарність. Вона скрізь. Це дід буде продавати картоплю і його оштрафують, а цим хлопцям ніхто не страшний. Навіть, на законодавчому рівні особливо пред’явити нічого. Що пред’явити органу, що діє при отриманні конкретних доказів порушення закону? Позбавити 200 гривень премії? Крім того, наші монополісти продовжують підлаштовувати під себе законодавчу базу, це говорить про те, що все таки люди скаржаться... Як би не хотіла влада Слуги народу поміняти реально в країні умови ведення бізнесу, за рік я не побачив ні розслідувань, ні посадок...
Все, що написане вище, - можливе через процвітання корупції. ГО «Поступ» вважає, що якщо влада протягом шести місяців не ліквідовує корупцію, то вона (влада), або не хоче цього робити, або не є владою. І не важливо якого вона кольору, зеленого, рожевого чи блакитного.