Примушення до миру через бомбардування цивільних об’єктів – звичайна терористична тактика. Нічого нового. Після цього в арсеналі Росії залишається тільки ядерна зброя. А американці кажуть, що від РФ можна очікувати всього.

В Україні набув чинності закон про обмеження публічного використання російського музичного продукту. Тепер не можна публічно демонструвати (виконувати) музичні твори російських артистів, показувати російські кліпи, тощо. Також заборонені гастролі артистів із Росії. Але будуть виключення — так званий "білий лист", до якого вносяться громадяни РФ, котрі засуджують військову агресію проти України.

Ми спочатку вирішили, що це вже геть надумана конспірологія. Жодних підтверджень не існує. Але, якщо обдумати глибше, то виявляється, що не така вона і безглузда. По мірі поразок на війні в Росії розкручується кампанія дискредитації військових. Це відбувається в двох напрямках:

Знову ніхто чітко не може пояснити, коли це відбудеться і чому. Всі прогнози спираються на ситуацію на фронтах. Але прогнозування завершення війни виключно ситуацією на фронті є невірним. Війна завжди інструмент політики. Бо вирішує політичні задачі. Початок і завершення будь-якої війни в першу чергу – це питання вирішення політичних задач країн, задіяних у подіях.

Путін назвав чергову причину війни: "Конфликта с Украиной не было бы, если бы не попытки Украины и Запада разорвать историю." Нарешті почав наближатись до істини. А істина в тому, що Україна ніколи не була частиною ані угро-фінських, ані татарських територій. Спільна історія фактично почалася при Петрі Першому. Саме тоді країни, які називались Московією (Московським царством) та Руссю (теперішньою Україною), створили нову країну – Росію.

Ми отримали запитання-докір, що наполягаємо проводити реформи під час війни. Бо всі зусилля треба направляти на перемогу, а реформи зачекають. Це хибна позиція. Під час війни будь-які реформи проводити набагато легше. Було б бажання влади.

Зазвичай буває дві причини:
– пошук крайніх, перекладання своєї провини на інших;
– послаблення влади.

Бувають і інші причини, але основні – дві зазначені.

Якщо коротко, то – приблизно така сама, як і перспектива реального приєднання українських територій до Росії. Тобто ніяка. Процеси вступу України до НАТО і приєднання наших територій до Росії дзеркальні, стартували одночасно, але до фактичного результату скоріш за все не дійдуть. Навіщо тоді це робиться? Є версія, що це просто реалізація якихось домовленостей, про які нам ніхто нічого не каже.

"Успокою самых буйных и самых скептических комментаторов. В ходе проведения СВО мы нигде и никуда не отступаем... Не позволяйте себя дурить. Есть такие понятия, как тактика и стратегия. У наших войск она более тонкая". Це пан Кадиров, лідер Чечні, сказав 14 вересня, після вичавлення росіян з Харківщини і до радісного всеросійського святкування фейкового "приєднання" пів України до Росії.

На Росії оголосили, що приєднали різні наші території, навіть і ті, яких в них немає по факту. При цьому додали, що будуть їх ще "визволяти". Дивно, чому не оголосили про приєднання ще і Києва зі Львовом. Тут, мабуть, фантазії не вистачило. Могли б і далі піти – "приєднали" б і Варшаву, Прагу, тощо. Щоб вже все заразом і відсвяткувати на Червоній Площі.