Певно, у кожного, хто голосував на виборах, був такий момент, коли через рік-два хочеться запитати в себе: де були мої очі, коли я віддавав свій голос за цього кандидата чи партію?
Політики перефарбовуються, партії змінюють програми, фракції чи окремі депутати інколи голосують за таке, про що ніколи б не наважились сказати під час зустрічі зі своїми виборцями. Або просто самоусуваються від роботи чи місяцями не з’являються в парламенті.
Часто виникає бажання просто взяти і забрати свій голос назад, не дочекавшись кінця каденції та наступних виборів. Але наявна демократична система не дає нам такого права. Є теоретична можливість відкликати депутата, але процедура настільки складна, що за 25 років ще жодного разу не застосовувалася. А якщо це голос за президента чи партію, то навіть такої можливості немає. Саме тому так звані «народні обранці» насправді фактично не підзвітні перед народом.
Політичне життя, то вирує від одного виборчого циклу до наступного, то завмирає, коли політики та олігархи роблять свої «темні справи» у надії, що до чергових виборів все забудеться і демагогія з гречкою дадуть їм змогу переобратися знову.
Але навіщо чекати? Громадянська республіка пропонує взагалі відмовитися від виборів, замінивши їх делегуванням повноважень. Кожен громадянин зможе будь-коли віддати своє право на участь у керуванні державою політичному діячеві, що найкращим чином представлятиме його інтереси, але так само у будь-який момент може його відкликати чи передати іншому політику.
Списки делегатів будуть відкриті. Всі знатимуть, хто і кому делегував повноваження. До речі, це стане дисциплінуючим чинником і для громадян також. Адже буде соромно міняти свої повноваження «на гречку» сумнівних кандидатів чи делегувати повноваження «по приколу» за аби кого. А от публічна відмова у підтримці делегатові, який втратив довіру, зможе стати не лише красивим жестом, але й реальним тиском, що зменшить політичну вагу такого обранця.
Зникнуть такі терміни, як «непрохідна» партія чи кандидат. Кожен зможе мати свого представника з оптимальними політичними поглядами, а не вибирати найменше з наявних зол, тому що зараз обрані кандидати чи партії представляють абсолютну меншість населення. Голоси ж більшості виборців «пропадають», бо розпорошуються між непрохідними кандидатами, і це часто використовується, як маніпулятивна політтехнологія, аби викинути з виборів одних і протяти інших.
Запровадження громадянської республіки, як системи управління владою, замінить нечасті вибори на постійний політичній процес, в якому громадяни братимуть участь не формально, а реально. І кожен із них відчуватиме себе господарем власної держави щодня, а не лише раз на п’ять років.
І не варто казати, що врахувати всі ці делеговані повноваження буде занадто складно. Ми живемо в часи цифрових урядів, коли новітні технології дозволяють легко зберігати персональні дані кожного та керувати ними у реальному часі з дому чи мобільного телефону.