Спочатку розглянемо питання, що взагалі таке ядерна зброя в двадцять першому сторіччі, для чого вона потрібна і хто має право нею володіти?
Перш за все, треба розуміти, що ядерна зброя в двадцять першому сторіччі — це зовсім інше питання. Раніше супердержави накопичували ядерне озброєння гігантськими темпами через пряму можливість його застосування. Могутність держави напряму залежала від кількості ядерних зарядів і стратегічних способів доставки їх до цілі. Зараз ситуація в світі докорінно змінилась. Оскільки застосування ядерної зброї в умовах сьогодення абсурдне, в світі є тенденція на утилізацію надлишків ядерної зброї, накопиченої під час Холодної війни. Отже, почнемо по порядку.
Зараз ядерна зброя використовується виключно як стримуючий фактор у політичних конфліктах і символ певної військової могутності в регіоні. Тобто, якщо у країни є ядерна зброя, то це надає цій країні право впливати на військово-політичну ситуацію в регіоні. Саме право, а не можливість. Як правило лише одна країна в регіоні володіє ядерною зброєю. Саме як зброя, ядерні заряди вже нікуди не годяться. Їх не зручно використовувати та дорого утримувати. Це щось на кшталт шаблі у офіцерів — символ і не більше. Сьогодні ядерна зброя не розглядається як інструмент агресивної політики держави, але в той же час разом із сильною економікою, мобільною армією та новітніми військовими технологіями, є додатковим аргументом стримування інших держав від політичної, економічної і військової агресії.
Хто має право володіти ядерною зброєю, де факто вирішують світова спільнота та ситуативний гегемон. Сьогодні це США. Це звісно рішення глибоко політичне і накладає на країну певні зобов’язання. Якщо країні надали право володіти ядерною зброєю, то це означає, що її прийняли в «сім’ю» політично адекватних, стабільних країн. Якщо ж країна, не отримавши офіційний дозвіл, володіє ядерною зброєю, то вона, як правило, обкладається жорсткими санкціями, торговими ембарго та опиняється в політичній ізоляції. Як приклад — Іран та Північна Корея. Тобто, де факто ядерна зброя сьогодні це не стільки зброя, скільки мандат довіри від світової спільноти.
А тепер повернемось до основного питання — чи потрібна ядерна зброя Україні? Відповідь на це питання залежить від бачення майбутнього України. Якщо ми бачимо Україну як «маленьку» країну у фарватері сильнішого лідера регіону, то, звісно, ніякої ядерної зброї Україні не треба та ніхто й не дасть. Але якщо ми бачимо Україну, як Велику Україну, як центр регіону та могутню розвинену країну, ми не уникнемо відповідальності за військову стабільність в регіоні, символом якої і являється ядерна зброя. Саме наявність права володіти ядерною зброєю і покаже, що світова спільнота прийняла Україну в «клуб Переможців» і більше не вважає її недолугим молодшим братом Росії, яка право на ядерну зброю автоматично втратить.