Нещодавно біля Верховної Ради України зібрався мітинг представників малого бізнесу, щоб опротестувати черговий законопроект, який ще більше «закручує гайки» ФОПам. На сцену виходять активісти, депутати, чиновники… запросили і мене, як представника ГО «Поступ».
До того моменту, як зайти на сцену, я думав зробити виважену, спокійну промову про проблеми малого та середнього бізнесу і про те, як ми їх пропонуємо вирішувати згідно Доктрини «Громадянська Республіка». Але, не так все сталося, як гадалося. За хвилину до виступу я вирішив різко змінити і тему промови, і її тон. Я подумав, а чому це я маю допомагати цим людям? Чому їм мають допомагати депутати чи чиновники? Чому їхня доля має залежати від когось, крім них? Я щиро співчуваю підприємцям і дійсно хочу, щоб у них все було якнайкраще, але чи потрібна їм моя допомога? Чи допомога когось ще? Ні. Вона їм буде тільки заважати. Заважати перетворитися з просто толкових людей в справжніх Громадян. Доки представники малого бізнесу не стануть Громадянами і не візьмуть відповідальність за себе і свою країну на себе, вони завжди будуть благати чергового представника влади захистити їх інтереси. А можновладці будуть щоразу ставити їх в катастрофічне становище, щоб повністю контролювати і збирати ще більшу данину. Активним, розумним, працелюбним людям, які здебільшого і є тими самими підприємцями, необхідно брати владу в свої руки. Не ховати свій потенціал, а паралельно з бізнесом будувати країну для себе та навколишніх. Ніхто крім них самих не зробить це, щоб там не обіцяли політики – популісти. І не має робити.
Приблизно таку ідею я і сказав зі сцени з дещо радикальним нажимом. Не знаю, скільки людей з натовпу зрозуміли мене правильно, адже після двох годин мітингу важко зберігати концентрацію. Але, якщо хоч один підприємець після моїх слів почне займатись чи хоча б цікавитись політикою, мій виступ був не даремний. Адже кожний новий Громадянин – це маленький крок до Громадянської Республіки і Великої України.