Паніка, істерика і величезні збитки

Страх керує людьми. З цим твердженням важко сперечатись, адже історія має шалену кількість прикладів, як вожді різних ґатунків мобілізовували власний народ на що-небудь саме завдяки страху. Така вже людська натура – в критичній ситуації беззастережно слухатись начальство. І це не просто так. Це еволюційний рудимент, що колись допоміг нам вижити, а тепер лежить в генетичному багажу кожного з нас. І за ці ниточки не гребують смикати сучасні керманичі самих різноманітних спільнот включно з державами. Звісно, переважна більшість з вас знає про цей механізм, але я змушений про нього ще раз нагадати, щоб закласти фундамент подальшого аналізу ситуації.

А тепер, власне, до справи. У нас є неконтрольоване розповсюдження певного вірусу. Вірус не супер небезпечний, скоріш неприємний, в порівнянні зі своїми «друзями» з минулого. Завдяки адміністративному фіаско однієї з європейських країн, маємо жахливу картинку «наслідків вірусу». А тепер починається магія… ЗМІ більшості розвинених країн починають розкручувати паніку до неймовірних масштабів. Тема вірусу монополізувала весь інформаційний простір на декілька місяців поспіль. І це не дивно, страх смерті – найсильніший маніпулятор людськими емоціями. Закриті кордони. Впроваджені карантини. Економічні збитки зростають щодня. Сподіваюсь, ні для кого не секрет, що центральні ЗМІ будь-якої країни, прямо чи опосередковано, керуються «згори» і без чіткої вказівки своїх власників подібну істерію розганяти не будуть. Тим паче, що мова йде про колосальні гроші, рейтинги і життя людей.

Нащо ж вони це роблять, якщо ця авантюра настільки збиткова? Чому б просто, як наприклад в Швеції чи Білорусі, не залишити відповідальність за здоров’я громадян самим громадянам? Для відповіді на ці питання спробуємо розбити наслідки карантинної істерії на «плюси і мінуси» для будь-якої демократичної влади. Почнемо з мінусів. Всі економічні збитки нестимуть малий та середній бізнес і пов’язані з ними люди. Великі виробничі підприємства і холдинги майже не постраждають від цього. А значить і «великі» бізнесмени, олігархи та політична еліта серйозних збитків не зазнають. Збитки державних компаній покриють з бюджету, а це не їхні гроші, а звичайних людей. В чому ж плюси такої ситуації для влади? Все просто. Як направлена пожежа, яка гасить стихійну пожежу, подібна істерія і паніка повністю переключають негативні емоції народу із суспільно-політичних питань на стихійну небезпеку. Всі, піддавшись панічним настроям, «борються» з новою загрозою і забувають про помилки і злочини чинної влади. Тим паче, як і під час пожежі, можна приховати минулі збитки і «під шумок» поцупити ще трохи бюджетних коштів. А саме головне, що інструменти підрахунку і висвітлення збитків і жертв знаходяться цілком в руках ЗМІ, які в свою чергу залежать від олігархів. 

Отже, все це – гра в одні ворота. В наші з вами ворота, товариство. Як влучно писав у своєму творі Лесь Подерев’янський – «Ця х@*ня зветься демократією». Ніхто ніколи не зможе підрахувати, навіть, приблизно скільки життів врятувала, чи, навіть, згубила, ця штучно створена паніка, але коштуватиме вона нам дуже дорого.