Останнім часом в промовах наших високих чиновників все частіше почали з’являтися фрази про наближення влади до простих громадян з використанням терміну народовладдя. Чому для влади саме зараз стала цікава ця тема, стає зрозуміло, коли починаєш цікавитись цифрами падіння рейтингу як Президента, так і його партії. Тобто – це просте загравання з народом. Але що ж воно таке народовладдя.
Якщо коротко по теорії, то у науці конституційного права народовладдя визначається як належність влади народові. Вікіпедія дає визначення народовладдя тотожним демократії. Конституція України визнає народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Український народ здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади і органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5 Конституції України). Саме ж народовладдя розподіляється на безпосередню (пряму) демократію (вибори, референдуми, демонстрації) та представницьку (не пряму) демократію (Президент України, Верховна Рада України, представницькі ограни місцевого самоврядування).
То які ж нові ідеї з’явилися в головах нашої влади? Вони хочуть «наблизити» до пересічних можливість приймати рішення, які до цього їм були не можливі. Давайте пофантазуємо. Так, наприклад, буде можливість впливати на призначення міністра оборони. Як думаєте, чи зможе адекватно оцінити можливості того чи іншого претендента на посаду міністра 70-ти річна бабця? Або ж залучити бабцю при голосуванні земельної ренти під час видобування вуглеводнів? Думаю, результати такого голосування будуть невтішними. На керівних посадах повинні бути професіонали, а не гарні лиця. Так, цей приклад виглядає фантастично, але ж ця схема і так вже працює в нашій теперішній демократичній системі. Берем саме просте – вибори Президента. Не ми обираємо, нам дають ілюзію вибору, маніпулюючи через СМІ та обіцянками змін і покращень.
А якщо розглянути такі нововведення з іншого боку, то можливо задати інше питання. А чи не хоче в такий спосіб влада просто уникнути відповідальності? Адже тоді винен не міністр або прем’єр, а ті, хто за нього проголосував. І це ще не все. Є ще одне питання. А для чого нам взагалі обирати владу, якщо в результаті не вони будуть приймати рішення?
Щодо народовладдя як такого, то можна прийти до простого висновку – за цим терміном ховається звичайна демократія. Тобто народовладдя та демократія тотожні терміни.
На закінчення хочеться привести один випадок з грецької історії. Грецький філософ Антісфен, який жив у IV сторіччі до н.е., запропонував Народним зборам Афін прийняти постанову: «Вважати віслюків конями». Громадяни афінського полісу сприйняли цю пропозицію як нісенітницю. І тоді мудрий Антісфен вигукнув: «Але ж ви простим голосуванням робите із невігласів - полководців».