Чи були у вас у дворі або класі знайомі слабаки? Діти, які не могли за себе постояти ні словом, ні ділом. Доля їх дитинства очевидна. З них глузували, їх били та ображали... Без будь-якого шансу отримати повагу в колективі та стати його повноправним членом. Це закон природи! Право сильного диктувати умови життя слабкому. А якщо слабак хоче змінити свою роль у дворі, то рецепт простий. Він йде на бокс, в тренажерний зал... А через кілька років підбиває око дворовому лідеру (або хоча б комусь). І лише тоді його приймають та починають поважати.
Світ — це великий двір. І нехай він буде хоч мільйон разів натертий до блиску гуманістичними промовами, хорошими дорогами, високими достатками... Це такий самий, простий двір. Де сильні б’ють слабких не ногами, а санкціями. Де глузують не лайливими словами, а звинуваченнями у порушенні прав людини. А якщо слабака й беруть до себе в компанію, то лише з вигодою для себе. Але так беруть, щоб слабак назавжди залишився слабаком і не створював конкуренції сильним.
Планета не безмежна. І чим потужнішою буде економіка України, тим слабшими будуть економіки інших світових гравців. Хтось впевнений, що з нами захочуть ділитися? Нас можуть затягнути в блок для того, щоб вказати нам наше місце і змусити на ньому сидіти. Їсти таку “пайку”, яку нам визначили лідери. А якщо ми спробуємо відкусити більше — нам дадуть ногою в морду (накладуть санкції за порушення домовленостей блоку).
То чи потрібно Україні бути поза блоками? Сьогодні - однозначно так. Україна слабка, а тому вступатиме до блоків на тих умовах, які їй запропонують. Як і кожному слабаку, зараз нам потрібно нарощувати м’язи: розвивати економіку, розбудовувати армію, ліквідовувати корупцію... І коли Україна стане лідером пострадянського простору — нас самих запросять у всі блоки. На тих умовах, які ми самі поставимо. Чому так? Бо світ поважає тільки силу. Не важливо, чи це сила економіки, чи армії. Сила є сила.