Історичний досвід. Другий рейх Бісмарка

Другий рейх – це країна, яка існувала в 1871 — 1918 роках. Має й іншу назву - Німецька Імперія. Ця країна була створена шляхом об’єднання великої кількості різних німецьких країн під гегемонією Пруссії. За гегемонію серед німецьких народів боролися Австрія та Пруссія. Пруссія перемогла. Другий Рейх був створений з 39 окремих німецьких держав. І зразу нова країна стала не просто успішною, а надуспішною.

Так, з 1871 року до 1913 населення зросло з 41 млн. до 68 млн.чоловік. Виробництво сталі зросло в 12 разів за 30 років. Видобуток вугілля зріс приблизно в 5 разів. Виробництво іншої продукції – в 4 рази. Експорт – в 3 рази. Експорт хімікалій – в 3 рази. Експорт машинобудівної промисловості – в 5 разів.

За 30 років частка Німеччини в світовій торгівлі підвищилася на третину. В 1914 році Німеччина була, після Америки, найпотужнішою промисловою країною у світі. Залишивши позаду себе Францію і світову імперію Велику Британію. Подальший розвиток Другого Рейху став загрожувати Англії та Франції втратою їх світових колоній та лідерських позицій в економіці світу. Треба було якось це зупинити. Саме це «якось зупинити» і стало причиною Першої Світової війни, в результаті котрої Другий Рейх пав. Перетворившись в беззубу й слабку Веймарську республіку. Але це вже потім. Хто ж створив Другий Рейх, кому треба за це бути вдячним? Чи може нема такої особи? Може воно само собою так сталося?

Ні. Само собою це не сталося. Дива не було. Була довга і копітка робота. І керував цією роботою Отто Едуард Леопольд фон Бісмарк-Шенгаузен або просто – князь фон Бісмарк. Який був спочатку прем'єр-міністром Королівства Пруссія, а потім став першим Рейхсканцлером Німецької імперії (Другого Рейху). Саме його залізна воля, впертість та самовіддана праця призвела до такого результату. Він так себе поставив, що всі правителі (королі) всіх німецьких королівств, у яких була реальна влада, пішли курсом, який він задумав та реалізував. Це унікальний випадок, коли не монарх повів за собою цілу купу монархів. І який поставив головою не себе коханого, а іншу особу – короля Пруссії. Зробивши його першим Кайзером Німецької Імперії – Вільгельмом Першим. Яким чином йому все так вдалося, ми тут не будемо навіть і пробувати розписувати. Бо ця замітка не історична робота. Проте, кого це питання цікавить, то йому можемо порадити прочитати мемуари самого Бісмарка, які він написав і видав ще за свого життя. Якщо хтось читав мемуари лідера Сінгапуру Лі Куан Ю, то мемуари Бісмарка – аналогічна праця, яка була створена на сто років раніше. І також будується на конкретному практичному досвіді.

Але ми дозволимо собі дати окремі цікаві позиції, які можуть в декотрій мірі характеризувати особу Бісмарка.

  • Він із захопленням вивчав історію та літературу, юриспруденція цікавила його менше.
  • Брав участь в 27 дуелях, в одній з яких він був поранений в перший і єдиний раз в житті.
  • Вніс до конституції «Кафедральний параграф» («Pulpit Paragraph»), що забороняє будь-яку політичну пропаганду з церковної кафедри.
  • Створив пенсійну систему, якою ще й досі користуються в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні.
  • Створив систему соціального забезпечення працівників в разі нещасних випадків на виробництві або хвороби. Якими також ми й зараз користуємось.
  • Був прихильником балансу сил в Європі. Для чого був проти послаблення Росії через виокремлення з її складу окремої держави – України. Є версія, що саме це й стало основною причиною його відставки, після того, як кайзером в 1888 став Вільгельм Другий.
  • Провів через Рейхстаг законопроект, спрямований проти соціалістів.
  • Виступав проти демократії, як форми правління, так і самого принципу державної політики.
  • Був прихильником державного капіталізму, за якого олігархія неможлива, навіть, теоретично.