Щороку транзит російського газу через газотранспортну систему України є однією з найбільших статей експорту українських послуг та приносить Україні щороку близько трьох мільярдів доларів доходу, який Україні платять європейські країни. Чинний контракт на транзит закінчується 31 грудня 2019 року. Якщо нового не буде, Україна отримає здорожчання імпорту газу, який закуповує на західному кордоні (у Словаччині, Угорщині та Польщі). Втрата Україною транзиту російського газу через газотранспортну систему України означатиме втрату значної частини валютної виручки.
Росія планує відмовитися від українського транзиту, адже будує два нових газопроводи в обхід України — «Північний потік-2» та другу гілку «Турецького потоку». Потужностей цих газопроводів буде достатньо для того, аби постачати до Європи такі ж обсяги газу, які вона постачає через українську газотранспортну систему. Завершення будівництва її потоків зробить Європу ще більш залежною від російського газу.
Поточний контракт не відповідає європейським правилам та не містить ніяких гарантій щодо обсягів транзиту, тобто після побудови «Північного потоку-2» Газпром зможе знизити транзит через Україну до нуля, навіть якщо контракт на транзит буде продовжений ще на десять років.
Напередодні тристоронніх перемовин в Брюсселі у Нафтогазі повідомили, що готові знизити суму позовних вимог проти Газпрому до Стокгольмського арбітражу з майже 12 мільярдів доларів до 2 мільярдів доларів у тому разі, якщо російська сторона погодиться укласти новий договір про транзит газу після 2019 року.
21 січня в Брюсселі відбулися політичні перемовини про транзит російського газу до ЄС після закінчення чинного контракту між Нафтогазом та Газпромом, де вирішувалася доля української газотранспортної системи. У перемовинах про майбутнє транзиту газу взяли участь міністр закордонних справ України Павло Клімкін, керівництво Нафтогазу, міністр енергетики Росії Олександр Новак та представник Єврокомісії Марош Шефчович.
Україна та ЄС на тристоронніх перемовинах домовлялися про укладання нового контракту про транзит за європейським правом. Відповідно новий контракт про транзит Газпром мав би укладати вже не з Нафтогазом, а з незалежним оператором ГТС, до управління яким Україна хоче залучити європейських інвесторів.
Представники Єврокомісії озвучили пропозицію щодо нового контракту, а саме:
- новий контракт про транзит газу через українську ГТС має бути укладеним за європейським правом (як того вимагає Україна і що категорично заперечує Росія);
- обсяги транзиту газу мають відповідати тим обсягам, які зазвичай українська ГТС прокачує до Європи;
- термін контракту має перевищувати десять років.
Російська сторона повідомила, що готова продовжити чинні контракти про транзит після 2019 року. Україна отримала пропозицію щодо можливих об'ємів та термінів контракту на транзит газу після 2019 року й узяла два місяці на обговорення пропозиції.
Росія намагається затягнути обговорення з цього питання до проведення виборів в Україні, наступні перемовини домовилися продовжити у травні. Якщо пропозиції не приймуть, тоді Росія без контракту з Україною продаватиме газ Європі через «Північний потік-2» та «Турецький потік», а Україна підготувала новий позов до Стокгольмського арбітражу на майже 12 мільярдів доларів, а Європа готова повністю відмовитися від використання газу.
Протягом багатьох років Росія використовувала поставки газу в Україну, як інструмент політичного шантажу. Методом «батога і пряника» Росія впливала на політичні еліти в Україні, купуючи і закріплюючи їх лояльність завдяки корупційним газовим схемам. Поставки газу були ключовим аргументом у всіх політичних суперечках, тією дубиною, якою Росія постійно загрожувала Україні та Європі.
Після свого становлення Громадянська республіка стає засобом, і тому слід чітко визначити, якій меті цей засіб слугуватиме. А мета може бути лише одна — незалежна Велика Україна. Доля України полягає в тому, що вона може або стати Великою Україною-Руссю, або нікчемним придатком до інших, на прикладі Росії.