Світ живе в «совку»! «Совок»переміг навіть в Америці. Ні, не в економічному сенсі, а в політичному. Давно не чули: «От каждого по возможностям и каждому по потрєбностям»? Розкрийте ширше вуха і все почуєте. Ця історія гучно лунає: «Ми всі громадяни», «ми всі рівні», «ми всі маємо право обирати і бути обраним»... Нічого не нагадує? Ти платиш податки, не порушуєш Закон, чесна і порядна людина, патріот... І тут раптом виявляється, що ти маєш такі ж права, як і сєпар-алкаш, що продає свій голос та краде ковбасу в магазині на закуску. Не дійшло? Повторюємо для занадто людяних, добрих, милих та справедливих «явсіхлюблюмивсірівні». Ти і людина, яка тебе пограбувала, вбила твоїх рідних, згвалтувала твоїх дітей, зрадила Україну, — ви рівні в усіх політичних правах! Уявив?! Якщо тебе нічого не збентежило, хоч трішечки, то далі можеш не читати! Тебе вже ніщо не врятує. Демократія — це твоє!
Коли у «Поступі» ми говоримо про Громадянську республіку, це означає, що має бути певне розмежування між громадянами і негромадянами. Необхідно надати роз'яснення, бо часто плутають статус громадянина із громадянством, належністю до якоїсь країни. І хоча слова однокорінні, між ними є суттєва різниця. Громадянство, по суті, вказує на те, що людина є носієм паспорту певної країни і належить до її населення, мешкає у цій країні на законних підставах, не більше. Тобто, власник паспорту у Громадянській республіці не стає автоматично громадянином.
При демократії, на виборах, між голосами покидьків, які продають майбутнє країни за гроші або за продуктовий набір, та тими, хто все ж таки голосує за покликом здорового глузду, розуму, ідейних переконань, тобто, робить усвідомлений вибір, людьми, різниці немає. Також зрівняні у правах і ті, хто взагалі не ходить на вибори. І найчастіше життя країни залежить від люмпену, якому навішали локшини на вуха солодкими обіцянками та «гречкою». Середній клас на вибори хоч і приходить, але його воля вже фактично нічого не вирішує, бо цих людей там усе менше.
Організація «Поступ» в котрий раз повторює, що така ситуація і є справжньою демократією. Бо найвища цінність у демократичній республіці — це людина, її свобода, права. У людини є права, але немає зобов'язань. І фактично виходить, що усі мають права, проте ніхто не несе ніякої відповідальності за свої дії: виборець, який забив на вибори або продав свій голос, депутат, який п'ять років працює у раді виключно на себе.
В усіх є право на особистий вибір без будь-яких обов'язків. Як то кажуть, пацан — хазяїн свого слова — слово дав і слово забрав.
У системі Громадянської республіки цей недолік відсутній. Найвищою цінністю стає громадянин, у якого крім прав є ще й обов'язки. І їх невиконання має призводити до певних наслідків, найголовнішим з яких стає неможливість впливати на функціонування своєї країни.
Ми вважаємо, що статус громадянина має набуватись лише у тому випадку, коли людина починає виконувати функції управління своєю державою згідно перших двох постулатів Громадянської республіки.
- Кожен громадянин має право брати участь в управлінні своєю державою особисто або через делегата.
- Кожен громадянин зобов'язаний брати участь в управлінні своєю державою особисто або через делегата.
І це буде цілком справедливо у відношенні до тих, хто реально бажає брати участь у житті своєї країни і тих, хто тільки робить такий вигляд.
Денис Чубко,
Олександр Черниш