Духмяний протяг грайливо дує у відчинене вікно комфортного електромобіля національного виробництва. Повз нас пробігають зеленоокі галявини, що шепочуть листям, та мальовничі поля, вкриті живим різнобарвним килимом трави і квітів. Іноді здалеку виблискує кришталь — то сонце милується у дзеркалах облямованих очеретом озер. Ми на високій швидкості мчимо по ідеально рівному автошляху в машині сучасного фермера, розмовляючи про першу українську актрису, яка отримала «Оскар» за можливо найкращу драматичну роль десятиліття. Динаміки ненав’язливо відтворюють приємний голос радіоведучого, а обрій дає прихисток за своєю спиною одягненому у шикарну блакитну сукню небу.
Взимку тутешня місцевість сивіє сніговими кучерями та стає колискою для тиші і ніжної оголеної флори. Це у селах лунають колядки, щедрівки та засівалки, а поміж населених пунктів панує її величність летаргія. Душа землі спить, видихаючи цілуючий морозом вітер. Однак ми їдемо по дорозі навесні, тому на нас чекає не келих гарячого ароматного глінтвейну біля каміна, а гостинний обід надворі серед квітів — червоний як вечірнє сонце борщ з пічки та соковиті вареники з вишнями. І, на додаток, біле наче хмаринки парне молоко, щоб запити смак України.
Через декілька кілометрів з’явився державний центр оперативної допомоги, скляна вежа у полі молодої трави, схожа на стрижень гірського кришталю. На щастя, рідко доводиться рятувати когось, адже громадяни починають проходити багаторічний курс безпечного життя ще з дитячого садочка. Згідно з глобальною статистикою Україна лідирує за найменшою кількістю пожеж, аварій та злочинів. А проблема алкоголізму і наркоманії у сільському краю була давно вирішена завдяки державній програмі комплексного оздоровлення нації.
Нарешті ми доїжджаємо до привітного села, чисті заасфальтовані вулиці якого прикрашені квітучими сакурами. Акуратні доглянуті садиби розділені невеличкими магазинами та клубом культури з дещо аристократичною архітектурою, наслідуючою стиль XVIII століття. Магазинні вивіски написані двома мовами, оскільки дев’яносто відсотків українців можуть вільно спілкуватися англійською з іноземними екотуристами. Тут усюди є швидкісний Інтернет, фінансові та поштові послуги і інші можливості для дистанційної роботи, завдяки чому сотні тисяч городян з радістю стали інтелігентними селянами заради близькості з природою. Задоволені життям люди щиро посміхаються і на вулиці вітаються з усіма, навіть з незнайомцями — традиція.
На видноті з гордістю зображений герб населеного пункту, символізуючий красу рідної землі та особливості менталітету місцевих мешканців. Герб показує мрії українців, їх любов до життя та повагу до пращурів, які пожертвували собою заради незалежності нації. Нам є чим пишатися та є заради чого працювати. Світ змінюється на краще, з алмазу стає діамантом, завдяки нам. Це особлива, глибоко інтимна та дещо містична втіха для душі. А поряд, наче розкинувши гілки для обіймів, продовжують шепотіти листям стрункі волелюбні дерева.
Для цього матеріалу використані чудові фотознімки Олександри Павловської [з її дозволу]. Дякую за натхнення колегам з ГО «Поступ», які залучені до проекту «Brandville» - брендують колоритні села та відроджують самоповагу українців.