Бути людиною – це означає відчувати, що ти відповідальний за все.
Антуан де Сент-Екзюпері
Членство в громадянському об’єднанні «Поступ» має просвітницький ефект, це змінює світогляд. Особисто для мене ГО є ВНЗ, де у вільній формі осмислюються соціально-політичні та економічні проблеми, над суттю яких визначні люди думали протягом століть. Міркування про зміну України на краще мотивує більше читати, аналізувати події, помічати помилки цивілізації і прагнути системно виправити їх.
Багато років тому я почав шукати національну ідею, яка була б доречною одночасно і для суспільства і для окремого українця, та лише нещодавно справді усвідомив таку. На мій суб’єктивний погляд, вищезазначені слова Екзюпері є фундаментальними для будь-якої нації. Для мене громадянська відповідальність це усвідомлення недосконалості соціально-політичного та культурного укладу, розуміння взаємозалежності кожної людини одне від одного, переконання у необхідності гуртуватися заради спільних цілей та жага зробити світ кращим. Це не означає, що треба кидатися від однієї проблеми до іншої, забувши про сім’ю та оточуючих людей. Навпаки, громадянська відповідальність є виваженим балансом між самореалізацією, побутовим рівнем та всеукраїнськими прагненнями, наприклад, у напрямку усунення ракової корупції або мінімізації негативних наслідків кліматичних змін.
Відоме висловлювання німецького пастора Мартіна Німеллера про репресії гітлерівського режиму є залізним підґрунтям думки Екзюпері: «Коли нацисти прийшли за комуністами, я залишався безмовним. Я не був комуністом. Коли вони саджали соціал-демократів, я промовчав. Я не був соціал-демократом. Коли вони прийшли за членами профспілки, я не протестував. Я не був членом профспілки. Коли вони прийшли за євреями, я не обурився. Я не був євреєм. Коли вони прийшли за мною, не залишилось нікого, хто б заступився за мене».
Державний апарат повсякчас боротиметься проти громадянського суспільства, оскільки «наполеони», посадовці і великий бізнес завжди будуть прагнути отримати для себе якнайбільше усього. А у кого можна забрати щось цінне силою або брехнею, якщо не у працюючого середнього та нижчого класу? Навіть більше, хіба без відчуття відповідальності одне за одного нація може існувати і захищатися від внутрішніх та зовнішніх небезпек? Україна, історично знаходячись між Сходом та Заходом, проіснувала протягом століть також завдяки згуртованості. Такі думки мають наполегливо висвітлюватися у сучасній системі освіти та у ЗМІ, інформаційному просторі держави.
Наостанок варто зауважити: відповідальність це дієслово, не іменник. Адже громадянська відповідальність потребує дій, активності, руху. Та зусилля того варті, позаяк не існує добробуту і правопорядку без волі досягти їх.