Мов поганих не існує в світі,
Є лише погані язики…
(Анатолій Бортняк)
Важко не погодитися зі словами відомого українського письменника, адже «безсмертним дотиком до душі» чи не для кожного свідомого українця є мовна проблема – наріжний камінь будь-якої держави. «Мовностурбовані» політики не перестають переконувати: буде мова – буде й усе інше. Моволюби ж намагаються «розсмакувати»: є ця проблема чи ні. І, зосередивши увагу на рівні комунікативних потужностей мов, розуміють, що проблема мови – лише засіб відвернення уваги від важливих питань, а «сильні світу цього» – першоджерело підтримки міфу про мовну проблему задля своїх інтересів.
Та й думки опитаних мною громадян, які постійно послуговуються рідною мовою, щодо роздування мовної проблеми, не відкрили Америку. То ж що для наших громадян є «хлібом насущним»? Для Марини Бабенко-Жирнової, викладача, нормальний розвиток мови, виховання любові до неї, може забезпечити лише процвітання країни, набуття нею статусу «успішної». В Україні, зазначає вона, має бути лише одна державна мова – українська. Інші мови (у межах розумного) – забезпечують комунікацію національних меншин відповідно до законодавчих актів, оскільки їх нівелювання може призвести до громадянського конфлікту.
З цією думкою погоджується і Євгеній Прунчак, співак, який підкреслює, що інколи люди, які спілкуються іншою мовою, ще більше вболівають за долю і майбутнє України, ніж ті, які досконало володіють рідною мовою. Насамперед, потрібно піклуватися про те, щоб держава працювала, як злагоджений організм.
На думку Людмили Наказної, медсестри, спочатку потрібно здійснити першочергові заходи для налагодження функціонування самої держави. Хоч такі поняття як «держава» і «державна мова» взаємоповʼязані, але проблема полягає не в тому, якою мовою спілкуватися, а в тому – з якою метою її використовувати.
До цієї думки приєднується Геннадій Невмитий, священик, який наголосив на тому, що мовна проблема важлива, але, коли в Україні безлад, вона не така нагальна та втрачає свою актуальність на загальному тлі.
Олена Холодьон, молодший науковий співробітник, вважає, що держава повинна створити належні умови для життя населення, оптимізувати роботу всіх органів влади, «оживити» економіку так, щоб принаймні для пересічної людини сплата рахунків не складала труднощів, забезпечити потрібність випускників навчальних закладів на ринку праці. Питання мови має бути аполітичним.
Антон Кирийчук, студент, зазначив, що перш за все його цікавить поліпшення економічного становища у країні, захищеність громадян.
А Оксана Бажан, держслужбовець, підкреслює, що функціонування мови та держави, безсумнівно, тісно взаємоповʼязані. У державі, яка процвітає, шанують мову, культуру, історію.
«Рідна мова – не полова: її вітром не розвієш!» – стверджує народна мудрість. Ми ж додамо: якщо мова буде не на язиці, а в серці, ніякі буревії їй не страшні. Мова – не засіб маніпуляції, а громадяни – не маріонетки, яких повсякчас намагаються смикати за «болючі питання». Тож, якщо ви прагнете кардинальних змін і бажаєте бути активним учасником розбудови свого життя і життя своєї країни, – ласкаво просимо до «Поступу», у потужну когорту однодумців, які не словом, а ділом вестимуть до розквіту і країну, і кожного з нас!