У процесі роботи зі знайомства громадян із нашою Доктриною «Громадянська республіка» від пана Юрія було отримано таке запитання: «Яким чином буде здійснюватись перехід від теперішнього суспільного ладу до Громадянської республіки?». Необхідно сказати, що це розумне і правильне запитання. Його іноді нам задають.
Відповідь на нього складна. І чим відвертіше її давати, тим складніше ця відповідь сприймається.
Отже, ми бачимо процес переходу від теперішнього демократично-олігархічного режиму до системи Громадянської республіки еволюційним шляхом, бо досвід історії показав, що якщо йти революційно, то нічим хорошим це не закінчується. Головна проблема — усвідомлення масами нового державного ладу. Необхідно цю нову систему, нову ідеологію, впровадити у свідомість мас. Поступово, по мірі того, як маси почнуть її усвідомлювати, будуть виникати умови переводу окремих елементів до нової форми правління. Ясно, що має бути перехідний період. Головна умова в перехідний період у тому, щоб вектор на побудову Громадянської республіки не змінювався.
Незмінність курсу на Громадянську республіку має забезпечити відповідна перехідна влада. Її основне завдання — запровадити Громадянську республіку. Особливість такої влади в тому, щоб вона не допускала тих негативів, які є при демократичній формі й була сильною. Ця влада по мірі побудови Громадянської республіки повинна відпустити владу зі своїх рук. Перше вирішується просто. Це має бути досить авторитарний режим, щось на зразок Лі Куан Ю, Лукашенка, частково Франкліна Рузвельта чи Шарля де Голля, частково Тетчер; Путін теж є таким прикладом (авторитаризм, але не рухає країну до прогресу). У якості авторитарного прогресивного режиму можна назвати також компартійну владу в Китаї. Одне чітко має бути зрозумілим — такий режим має бути прогресивним. Тобто, свій авторитаризм має використовувати на розбудову країни. Авторитаризм має ґрунтуватись на масовій підтримці народу такої влади. Ніяка узурпація неможлива. Бо влада, яка не буде мати підтримки народу, не зможе зробити ніяких реальних реформ.
Тут виникає реальна загроза того, що така перехідна влада не піде геть після того, як буде виконана її місія. Більше того, є загроза, коли політичні шарлатани під приводом побудови Громадянської республіки просто захочуть взяти собі владу, щоб продовжувати дерибанити країну. Як навів приклад один із наших поступівських товаришів, це може виглядати приблизно так:
«Як тільки буде встановлена авторитарна влада, ті, хто буде при владі, скажуть: "ОК... це процес... але прямо зараз наступний етап не на часі... от трішечки ще людей розумнішими зробимо і тоді вже — як домовлялись..." І застрягне цей "перехідний" етап на довгий термін. Так було з Гітлером, так було з Леніним — по дорозі до комунізму застрягли у соціалізмі. І це будуть розуміти люди, яким не потрібна Громадська республіка. Вони заради цього перехідного періоду готові будуть просувати що завгодно. Вони приєднаються до руху "За Громадську республіку" саме заради того, щоб нажитись у "перехідний" період».
Що може бути запобіжником проти такої загрози? Відповідь проста — громадяни! Якщо громадянам дуже довго розповідати про Громадянську республіку, то рано чи пізно вони нею переймуться. А коли переймуться, то не втримається жодна влада, яка змінить оголошений курс. Саме так сталося із режимом Януковича, який дуже довго всім розповідав про необхідність інтеграції в Європу. А потім бац, дав задню. І що? Де тепер Янукович із своєю владою? Хоч нова влада, не менш олігархічна, ніж януковицька, але все-таки робить послідовні кроки у бік Європи. Хоч Україні такі крокі, в такому вигляді, як нам нав’язують, зараз не просто не потрібні, але шкідливі. Бо ведуть нашу країну до функції сировинного придатку у Європі, фактично, приблизно до того, що хотів Гітлер зробити із нами. Різниця в тому, що під час війни наших людей насильно вивозили на роботу, а зараз ставлять у такі умови, щоб вони не мали іншого виходу, ніж туди ж їхати для рабської роботи. Але мова зараз у нас не про Європу, а про запобіжник. Як видно, активні громадяни — найкращий запобіжник. Ну, а якщо громадяни будуть пасивними? Якщо будуть пасивними, то питання знімається автоматично, навіть нема й сенсу взагалі говорити про добробут пасивних громадян. Бидлу — бидляче життя, це закон природи.
Весь зазначений перехідний процес має завершитись новою Конституцією — Громадянською Конституцією.
Будь-який авторитарний режим все одно завершується рано чи пізно. То краще, щоб це робилося контрольовано та за планом. Це краще і для країни, і, головне, для самого такого авторитарного режиму та його носіїв. В історії приклади такого забезпечення переходу влади (разом зі зміною системи влади) були. Найяскравіший приклад — це передача влади разом зі зміною системи влади генералом Франко в Іспанії. Коли від фактично диктаторського режиму Іспанія після смерті Франко перейшла в режим конституційної монархії-демократії. Франко для цього свідомо працював багато років при своєму житті, щоб це відбулося саме після його смерті.
Приблизно так має відбуватись перехід до нової системи влади. Приблизно так він завжди й проходив у світі. Як саме буде в Україні зараз важко сказати. Все буде залежати від конкретних умов, але принципи саме такі.
Ми розуміємо, який галас можуть підняти «демократи», прочитавши цей матеріал. Нехай галасують. Іншого шляху, ніж шлях до авторитарного прогресивного уряду, щоб подолати корупцію, олігархію, безлад, тупу жирну бюрократію просто не існує. І ми вважаємо, що про це потрібно говорити відверто і громадяни мають це розуміти. І не просто розуміти, а готуватись це здійснити на практиці. Наш шлях — це Велика Україна! Для її побудови потрібна сила — могутня громадянська сила!