Одного разу навесні,
Гуляли з сином ми у лісі,
І там серед дубів сумних,
Зустріли ми маленьку пташку...
Вона чирікала про те
Що йде до нас війна із рашки.
Ніхто подумати не міг,
Що цю весну зустріне,
Він не з дівчиною удвох,
А у окопі з автоматом.
«Чому вони прийшли до нас?»,
«Чи усвідомлюють що роблять?»
Не варто думати про це, а краще ставити питання -
Готовий стати в ТРО пліч-о-пліч захищати мати,
Свій дім, країну те що любиш...
Подумай, гарно обміркуй,
Не треба в цьому поспішати,
Чи вартий ти, твоє ім’я, щоби його могли згадати...
Тому не треба гаять час, потрібно мужність всю зібрати,
І звідси ворога так гнать, щоб до Китаю не здогнати!