На тлі нещодавніх скандалів з деякими українськими олімпійцями, що діями чи словами проголошували сумнівну тезу «спорт поза політикою», хотілося б розібратися, чи дійсно це так. Давайте, для якісного розбору ситуації, звернемо увагу на кілька фактів.
Факт перший – всі олімпійці виступають під національним прапором своїх держав. Окрім країн - систематичних порушників правил, звісно.
Факт другий – підготовка, трансфер і всіляке інше забезпечення атлетів лягає на плечі держави. Тобто, саме держава виступає основним «спонсором» участі атлетів у всіх цих змаганнях.
Факт третій – змагання відбувається більшою мірою між державами через атлетів, а не між атлетами як такими. Про це свідчать і загальні рейтинги по кількості медалей і підтримка вболівальників виключно за національною ознакою. Ми ж вболіваємо за «Наших», а не за Петю, Машу і тд…
Факт четвертий – результат на Олімпійських іграх трактується, як здобуток держави, і є частиною формування іміджу держави. Саме тому держави і виділяють кошти на це.
З цими фактами дуже важко сперечатись і дивитись на ситуацію по іншому, але у деяких наших атлетів чомусь це виходить. І вони, коли їм це вигідно, тобто після всіх вкладених в них ресурсів держави, дозволяють собі забути про ці факти і кричати «спорт поза політикою», обіймаючись з представниками країни-агресора. Можливо, можна посилатися на їхні низькі когнітивні здібності, мовляв, то спортсмени, – їм думати ніколи, їм тренуватись треба. Можливо, можна спихнути всю вину на «ватний» тренерський склад, який нав’язує їм ці наративи. Можливо, можна припустити, що вони під впливом емоцій помилились, а тепер як вміють викручуються. Можливо. Але це не змінює загальної картини, що в Україні на 30-му році незалежності і на 7-му році війни, знаходяться люди, які представляють нашу державу на міжнародній арені з абсолютно відсутньою Громадянською позицією – соціальні дрони. Їм байдуже до держави і її інтересів. Їм байдуже до своїх співгромадян. Їх турбує тільки власна кар’єра і власний добробут. Вони візьмуть від держави все, що зможуть, а натомість обнімуть ворога цієї держави і будуть співати про «спорт поза політикою». Нічого суспільного в цьому світі не є поза політикою, ні спорт, ні естрада, ні наука. А всі, хто заявляє протилежне, – просто соціальні дрони, що дбають лише про себе.
Особисто на мою думку – краще б у нас на Олімпіаді було менше медалей, але нашу країну би представляли справжні патріоти і Громадяни з великої літери.
Коментар до статті
Можна додати ще один факт. Що як би там не було, але спортсмени мають розуміти, що тренуються не на Місяці. І яка б країна не була, гарна чи погана, але це саме ця країна забезпечила ті умови, які дозволили не просто тренуватись, а ще й виступати на змаганнях! Бо іноді спортсмени чомусь починають думати, що із ними, як із писаними торбами, мають всі носитись.
Максим Твердохліб, голова Ради ГО «Поступ»