Погана новина. Помер поступівець Циганко Петро Степанович. Голова Ліберальної партії України. Він завжди підтримував наш поступівський громадянський рух. Приймав участь в наших акціях, писав статті в нашу газету, часто виступав на наших Загальних зборах, завжди підтримував організацію матеріально додатковими внесками. Він також один з 49-ти авторів Доктрини «Громадянська республіка». Якою він був людиною?
В першу чергу, можна сказати, що Петро Степанович був мудрою людиною. Дотепною. Ось, будь ласка, для ілюстрації даємо пару прикладів його порад, які він часто робив у вигляді анекдотів. Періодично у нас в організації окремі члени організації в своїх висловлюваннях кажуть щось на зразок: «Ви маєте зробити так…», «А чого ви не хочете цього…», «Я підтримую вашу організацію «Поступ». Звертаємо увагу, це кажуть іноді саме члени організації, а не сторонні люди. Тобто такі, хто не ототожнює себе із самою організацією, учасником якої є. Так для таких випадків Петро Степанович і використовував старий анекдот: Одружився чоловік, у якого було троє дітей, на жінці, у якої також було своїх троє дітей. І разом вони зробили ще трьох. Всього стало дев’ять. І ось одного разу вони пішли на гулянку самі, без дітей. Святкують. Раптом дружину викликають по телефону і щось розповідають. Вона з тривогою біжить до чоловіка і каже: «Давай бігом збирайся. Йдемо додому. Там ТВОЇ діти і МОЇ діти - НАШИХ б’ють!»
А ось інший приклад. Наша мета – ліквідація демократичної системи влади. Такої системи, яка працює за формулою: «гроші – вибори – прихід до влади – повернення грошей із прибутком». Тобто наша мета – прибрати демократію. Періодично ми зустрічаємо опонентів, які нам розповідають, що демократія - насправді дуже гарно. Що вона себе гарно показала в різних країнах. Просто у нас якась «не така» демократія. Або ще розповідають якусь лабуду. Так от до таких випадків Петро Степанович рекомендував такий старий, ще совдепівський анекдот: Радянський час. На Західній Україні йдуть збори селян великого села щодо вступу в колгосп. Селяни мовчать. Ніхто нічого не каже. Тут ведучий засідання, працівник партійного апарату з області, запитує у самого поважного селянина: «Діду, ну що? Що ти скажеш? Ти що, проти колгоспів»? Селянин відповідає: «Та ні, ми всі ЗА колгосп, але тільки не в нашому селі!». Так і у нас. Ми ЗА демократію, але нехай вона буде десь в іншому місці, а не в Україні.
Таких прикладів можна багато наводити. Нам всім буде бракувати мудрості Циганка П.С.
Не можна не згадати також і Петра Степановича, як політичного діяча, керівника Ліберальної партії України. Сам він родом зі Львівщини. Абсолютно український патріот. Але вмів так себе вести, що його сприймали із повагою всі політичні сили, як націоналістичні, так і антинаціоналістичні. Бо головним в його діях та думках завжди була Україна. І всі це бачили та відповідно до нього відносились. Бо любити Україну – це не «бити москалів», а БУДУВАТИ ВЕЛИКУ УКРАЇНУ. А «москалі» поступово самі потім перетворяться на перших патріотів Великої України. Сильної і незалежної.