Місцеві вибори 25-го жовтня ще раз підкреслили глибину політичної кризи в Україні. І першою ознакою цього, стала особливо низька явка виборців. Настільки низької явки ще не було. Суспільство вразило своєю байдужістю, зневірою, пофігізмом... Люди б мали знати і розуміти, що завершення реформи децентралізації дає їм нові можливості. Натомість, більшість проігнорувала свій громадянський обов’язок, а низька явка дала можливість узаконити та посилити позиції місцевих князьків, які вже давно і дуже міцно сидять на місцевих бюджетах, сформували свої партійки, тримають під контролем місцеві ради. І якщо раніше вони пристосовувались до партійних проектів всеукраїнського рівня, наразі, в умовах дуже слабкої і непрофесійної центральної влади, знахабніли до її відвертого ігнорування.
Політтехнологи добре знають, як використати «демократичні процедури» під час виборів на користь тих, хто платить гроші. При низькій явці виборців це виявилось ще простіше.
Наведу поширені виборчі технології, що використовувались тепер: - Адмінресурс. Реклама у місцевих ЗМІ (за бюджетні кошти). Всім працівникам міської ради, працівникам комунальних установ та їх родичам була дана однозначна команда прийти і проголосувати.
- Підкуп виборців через соціальні виплати з міського бюджету. Певні категорії виборців отримали кошти під розпис із зобов’язанням проголосувати (люди раді отримати таку подачку та бояться ослухатись і не проголосувати)
- Виплата медикам з міського бюджету, як подяка за їх роботу в умовах пандемії (це було зроблено за місяць до виборів)
- Велика кількість «своїх» членів ДВК та спостерігачів від різних партій (звісно, їх робота в цей день щедро оплачувалась).
- Контроль ТВК. Свою чорну справу там робили справжні професіонали виборчих фальсифікацій.
- Підкуп виборців через так звані «сітки». Кожному кандидату в депутати був поставлений план забезпечити 300-400 голосів на своєму окрузі. Кандидати купували голоси через десятників по 200-500 гривень, десятник отримував 1000.
Такі прості технології, дозволили забезпечити явку «свого виборця» та отримати переконливу перемогу із значним відривом від конкурентів. При зафіксованій явці 36%, реальна б була на рівні 20-25%.
Головною проблемою цих подій є той факт, що відверто нечесні на руку люди наступних п’ять років будуть приймати рішення, розподіляти бюджет, призначати на посади і не будуть нести жодної відповідальності за свої рішення. За всі 30 років ми жодного разу не почули прізвищ тих, хто крав, зраджував, брехав, зловживав. Саме тут – в політичній системі, яка проповідує колективну безвідповідальність, криється корінь всіх проблем. В країні, де для депутатів не існує персональної відповідальності за прийняття рішень, неможливий розвиток і прогрес.
Круг знову замкнувся, хоча відповідь на питання лежить на поверхні – потрібно змінювати політичну систему. Необхідно зробити так, щоб перестала працювати схема: гроші-вибори-прихід до влади-повернення грошей з прибуком.