Для «нормального» функціонування держави, сучасна політологія виділяє необхідність застосування принципу поділу влади.
Принцип поділу влади означає, що законотворча діяльність здійснюється законодавчим (представницьким) органом, виконавчо-розпорядча діяльність — органами виконавчої влади, судова влада — судами, при цьому законодавча, виконавча і судова гілки влади самостійні і відносно незалежні. Поділ влади грунтується на природному поділі таких функцій, як законотворчість, державне управління, правосуддя, державний контроль і т.п.
Історично цей принцип прийшов до нас з античності. Елементи поділу влади були присутні в Перської Імперії античних часів, де був поділ на військову і цивільну (адміністративну) владу, і вони не перетиналися в своїх повноваженнях (Воєначальники займалися справами військовими, а Адміністратори (сатрапи) займалися питаннями адміністративної влади на місцях).
У Стародавньому Римі, Республіканського періоду принцип поділу влади був повністю сформований і знайшов практично сучасний вигляд. Так, система управління в Республіканському Римі була розділена на консулів, сенат і коміції. Комплекс стримувань і противаг був розроблений для рівноваги між цими трьома гілками влади з тим, щоб звести до мінімуму ризик свавілля і корупції і максимально збільшити ймовірність хорошого уряду.
Далі ми вже зустрічаємо завершений і визнаний принцип поділу влади в працях Д. Локка, в яких він закладає і позначає принципи подібного поділу. Повноцінним же автором вже готової доконаний теорії поділу влади можна вважати Шарля Луї Монтеск'є, який здійснив найбільш грунтовну розробку цього принципу. Який дійшов уже до наших днів. І цей принцип тільки для себе доповнили «Батьки-засновники» США, додавши в свою Конституцію ще й «вертикальний» поділ влади на «Федеральну» і «владу Штатів». Так історично. Принцип розподілу влади був вперше відображений та закріплений в наступних документах: у Конституції США 1787 p., Декларації прав людини і громадянина 1789 р. у Франції, і Конституції Франції 1791 р.
Це трохи про історію. Якщо звернути увагу на всі історичні приклади, де застосовувався даний принцип (ну і на нашу сучасність), ми бачимо, що цей принцип дуже тісно пов'язаний з неоднорідністю правлячої верхівки і капіталом при владі (олігархією).
Причому, капітал при владі прийшов разом з демократією, тому як багаті, але не дворяни, рвалися до влади для того, щоб убезпечити свої капітали і отримати вплив нарівні з родової владою. Так, в Республіканському Римі, після деяких повстань і громадянських воєн в «правляче коло» патриціїв ввели і багатих плебеїв — так сформувався «нобілітет», правлячий прошарок суспільства багатих громадян, як і патриціїв, так і плебеїв. По суті своїй, знову влада «небагатьох». Те ж саме відбувалося і у Франції часів Великої французької революції. І в США, як в противазі Британської Імперії з її дворянським суспільством.
Отже, підіб'ємо деякі підсумки. Цей принцип був необхідний і важливий на певному періоді розвитку людства. Це було треба при переході від спадкової влади до виборчої. І з тих самих пір принцип поділу влади завжди йде разом з принципом демократичного обрання влади.
Історично також був період, коли держава обходилося без поділу влади, тільки не довго. З 1917 рік по 1922 рік, у часи, коли після розвалу Російської Імперії діяли Ради робітничих і солдатських депутатів. Тоді контроль за всією владою здійснювався представницькими органами. Мінуси у цій системи були тільки пов'язані з тим, що не всі суспільство брало участь в даній системі управління. Ну а з прийняттям конституції 1922 року, делегати стали депутатами і відбулася узурпація влади більшовиками. Принципи делегування пішли, залишилася одна «суцільна демократія», правда принцип поділу влади все-таки не повернувся. Це до речі, теж характерно при узурпації влади (при диктатурі або партократії або іншій формі узурпації) — принципи поділу влади прибираються за непотрібністю.
Висновок. При Громадянської Республіці поділ влади на незалежні гілки не потрібен в принципі, як пережиток демократії. Тому як при Громадянської Республіці немає самого принципу «узурпації» влади, немає необхідності боротися за владу. Абсолютно всі жителі країни мають право стати Громадянами і безпосередньо, або через свого представника управляти державою. Управління державою — це робота і обов'язок всіх Громадян. Тому принцип розподілу влади при подібній формі управління є непотрібним, пережитком історії. Тому як при Громадянської Республіці абсолютно ВСІ Громадяни є одночасно і «контролерами» влади, і самою владою.