Запорозька Січ - це один зі світових феноменів, приклад реальної та діючої Громадянської Республіки. Ідеалами життя і побуту козацтва були принципи братерства, свободи та рівності. Значно пізніше ці принципи були проголошені у Франції під час Великої французької революції. В умовах частих військових походів, в стані постійної небезпеки і боротьби на Січі склались вражаючі традиції січового побратимства, почуття дружби, взаємодопомоги й самопожертви.
Тож на запорозьких степових просторах, де не було панів та королівських прислужників, козаки організували своє життя, військовий устрій, управління та побут так, як самі того хотіли. В той час, коли в світі правили монархії, принциповою відмінністю козацького устрою стала виборність та підзвітність отамана і старшини. Влада – це, в першу чергу, була відповідальність. У разі обрання отаманом, козак не міг відмовитись від такого рішення своїх побратимів та мав сумлінно виконувати обов’язки отамана. Всі інші козаки підпорядковувались йому беззаперечно.
Проте, якщо керування отамана призвело до важких для товариства наслідків, його могли покарати на смерть (раніше казали на горло).
Задля врегулювання складних випадків, існувала можливість проведення Чорної ради. За дотриманням Звичаю пильнувала Рада Старійшин. Запорозька Січ, або Козацька республіка, служить яскравим прикладом досконалої моделі суспільного і державного устрою, устрою, при якому управління є не тільки правом, але й обов’язком. Такий устрій в сучасному світі називають - Громадянська Республіка.
Завершую свою публікацію цитатою з ДОКТРИНИ «ПОСТУПУ»: «Демократичну форму правління, яку нам так наполегливо намагаються прищепити, потрібно ліквідувати! Потрібно її замінити на іншу систему влади ! Таку, яка буде відповідати духу й історичним традиціям нашого народу, а саме - Громадянську республіку».