Саме це питання зараз стає нагальним.
Рейтинги Президента падають. Всі розуміють, що якщо наш шановний Президент щось кардинального не почне робити, окрім того, щоб дерибанити землю, то зовсім скоро нам слід чекати позачергових президентських виборів.
Тоді виникає наступне питання: а хто ж тоді, якщо не Зеленський?
Знову Порошенко? Аваков? Юлія Тимошенко? Чи Кличко? Чи може хтось знову новий, наприклад, Сенцов? Всі ці відповіді більшість громадян не влаштовують. До речі, ті, хто рік тому голосували за Зеленського, насправді голосували в більшості своїй не саме за нього, як за політика, а як за символ необхідності радикальних змін в Україні. Фактично вибори були не за людину, а за палке бажання нарешті змін. Так, дива не відбулось. Президент Зеленський показав те, що й мав показати. І те, що його непрофесійність і абсолютна відсутність досвіду привели до такого ганебного результату (на даний момент часу саме такий результат), то це є логічним.
Але ж що далі? Ну, піде Зеленський. Сам піде, або його підуть. І що далі? А далі вже нема, навіть, й символу, який можна було б підтримати. Тобто будемо мати кінець політичної історії України, де вже ніхто і ні на що не сподівається.
Сумно.
Що робити?
Перед тим, як зрозуміти, що робити, необхідно визначити умови успіху. Тобто за яких умов, наприклад, пан Зеленський (або хтось аналогічний) мав би мати успіх?
З цим питанням в світі вже давно розібрались. Хоча і не всі знають про ці умови. Для того, щоб змінити країну, необхідні лише три умови. Три! Запам’ятайте! Не дві, не одну і не чотири, а саме три!
Перша умова – це наявність плану дій. Тобто конкретного плану реформ. Саме з цього має починатись все. Бо якщо плану нема, то ніхто і нічого ніколи не досягає. Такий план реформ має бути до початку будь-яких дій. І, зрозуміло, навіть, і до того моменту, коли буде прийматись рішення: йти на вибори чи не йти.
Друга умова – наявність команди реформаторів. Не просто набір друзів або відданих людей, чи розумних або дуже розумних, чи патріотів або ще більших патріотів. Ні! Необхідні саме ті, хто знає зазначений план реформ, розуміє його, підтримує і готовий діяти задля втілення його в життя. Причому ця команда має бути в достатній кількості, щоб мати змогу діяти в масштабах всієї України.
Третя умова – підтримка народу. А тут вже складніше. Бо скажуть, ось у Зеленського, чи колись у Ющенка, була підтримка народу, а нічого з того не вийшло. Так, не вийшло. Бо народ має підтримувати не дієвих осіб, а саме той план реформ, якого ані у Ющенка, ані у Зеленського ніхто і ніколи не бачив. Не політики мають подобатись громадянам, а те, що вони збираються зробити. Причому те, що вони мають зробити має бути викладено не в гаслах за все гарне і проти всього поганого, як це зараз робиться. А із зазначенням, конкретизацією дій. Конкретних!
Перша умова, яку ми назвали, називається – ідеологія. А третя (підтримка людей) – впровадження ідеї (ідеології) в маси. Якщо маси не знають план реформ, не розуміють його, то вони й не будуть його підтримувати. Це обумовлює провал при намаганні виконати такий план. Причому, чим більш гірші справи в державі, тим більше народної підтримки необхідно.
Маємо всі запам’ятати, план реформ має бути в наявності ДО МОМЕНТУ ОТРИМАННЯ ВЛАДИ! Інакше буде пшик. Бо після випадкового отримання влади, як це виявилося із Зеленським, влада має терміново щось собі думати, що ж його робити. А це вже пізно думати. Треба вже не думати і плани створювати, а діяти! І сформована команда має бути готова теж ДО МОМЕНТУ ОТРИМАННЯ ВЛАДИ! Інакше буде лебідь, рак та щука.
Що зараз і бачимо на прикладі Зе.
Тепер відповідаємо на запитання, а що ж робити? За кого голосувати на майбутніх виборах?
А нічого не робити і ні за кого не голосувати, якщо не будуть чітко визначені зазначені три умови. Самою тупою помилкою є «піти й застрелитися на зло судді», тобто коли йдуть голосувати не за когось, а проти когось. Зараз стало модно казати: «Я голосував не за Зе, а проти По»! Тупа позиція. Так, безумовно, йти на вибори необхідно. Це прояв активної громадянської позиції. Але ніхто не примушує ні за кого голосувати, якщо нікого підходящого нема. Просто можна взяти та перекреслити бюлетень, бо позицію «проти всіх» олігархія вже давно прибрала з бюлетенів. Не хвилюйтесь, без вас все одно виберуть когось. І цей «когось» все одно ні до чого гарного не приведе, якщо не буде мати виконані три умови: план, команда, підтримка плану народом.
Хтось скаже, що якщо так діяти, то до влади прийдуть якісь покидьки. І тут не треба хвилюватись. До влади в таких умовах прийдуть все одно тільки покидьки. Незалежно від того, як ви проголосуєте і чи проголосуєте взагалі.
Тому треба тільки одне: шукати тих, хто має план реформ і формує команду. Давно формує, а не останні півроку до виборів. І працює над впровадженням плану в свідомість громадян. Рано чи пізно такі з’являються. В жодній країні світу ще не було такого, щоб не з’являлась така сила. Так, вона може бути ще невеликою, але вже потенційно саме такою. А якщо ця сила ще мала і не виросла до рівня прийняття участі в виборах, то хто ж заважає самому долучитись до цієї сили? Це прискорить зростання сили. Крім того, той, хто до неї долучиться, ще й сам стане частиною такої сили. Стане тим, хто буде творити історію.
Шукайте силу, яка має план дій! Команду, яка цей план дій відкрито демонструє. Яка формує дієву команду реформаторів! Шукайте! Або самі таку команду створюйте!