Витяг з Доктрини
РОЗДІЛ V.
ПЕРШОЧЕРГОВІ РЕФОРМИ.
КИТ ДРУГИЙ. Створення та реалізація єдиної національної маркетингової стратегії (середньострокова перспектива).Необхідно обрати мінімальну кількість найбільш перспективних магістральних галузей економіки (в ідеалі, одну). Вони мають стати її (економіки) локомотивом. Усі ресурси країни (політичні, людські, фінансові, духовні та культурні) мають бути спрямовані на те, щоб ці галузі (галузь) зайняли провідне місце у світовій економіці. Це автоматично призведе до розвитку практично всіх інших галузей економіки. Прикладом такої магістральної галузі може бути виробництво та переробка сільсько-господарської продукції, в якій Україна стане беззаперечним лідером. Тобто українські товари сільського господарства мають стати найякіснішими у світі. Експорт сільсько-господарської сировини, замість готових високоякісних та високотехнологічних продуктів, буде прирівняний до державної зради. Наприклад, за вивіз лісу — кримінальна відповідальність.
До середньострокової перспективи також відноситься й реалізація пенсійної реформи. Протягом 25-30 років Україні слід перейти на накопичувальну систему пенсійного забезпечення. Для цього пропонується ввести обов’язкові відрахування від доходів всіх категорій громадян у систему накопичувального пенсійного страхування. Частина коштів може зараховуватися підприємствами до корпоративних пенсійних фондів. З цією метою мають бути створені всі умови, за яких підприємствам робити це буде вигідно. Успішність пенсійної реформи напряму залежить від успішності розвитку економіки. За слабкої економіки високі пенсії неможливі. Державна пенсія ліквідується. Замість неї буде введено державне забезпечення старості для тих, хто працював на державній службі. Головне завдання держави — збереження пенсійних накопичень від інфляційних процесів.
Питання та відповіді на них організації "Поступ"
Запитання 1.
Якщо «державна пенсія ліквідується», то яким чином держава буде «зберігати пенсійні накопичення від інфляційних процесів»?
Відповідь 1.
Збереження будь- яких накопичень можливе або вкладанням в дорогоцінні метали типу платина чи золото, або вкладанням в прибуткові проекти. Звичайно для надійності повинна бути диверсифікація напрямків вкладання — державні облігації, депозити, акції, метали, нерухомість. Ну і, звичайно, повинна бути юридична захищеність від держави.
Відповідь 2.
Якщо пенсійні фонди будуть не державними, то держава буде впливати на них шляхом видання відповідних законів та контролем їх виконання.
Запитання 2.
«Державне забезпечення старості для тих, хто працював на державній службі виключає накопичувальні відрахування?»
Відповідь:
1. Державні пенсії ліквідуються. Замість них діють тільки накопичувальні пенсії. Як зараз це є в усіх розвинутих країнах. Роль держави тут в тому, щоб гарантувати, щоб ці накопичення нікуди не поділись і не були знищені інфляцією.
2. Для державних службовців (в т.ч. силовиків) після досягнення пенсійного віку виплачується державне забезпечення старості. Виплачується з бюджету і має відповідати рівню поточних доходів держслужбовців на момент виплат. Приблизно, так, як це зараз робиться в Україні для пенсіонерів-держслужбовців.
3. Всі державні службовці мають право додатково сплачувати внески і до накопичувальної системи, як і звичайні, недержавні працівники. Забезпечуючи собі додаткову пенсію до державного забезпечення старості.
Запитання 3.
Обов’язкові відрахування від доходів всіх категорій громадян у систему накопичувального пенсійного страхування. Частина коштів може зараховуватися підприємствами до корпоративних пенсійних фондів. Тобто ПРИМУСОВІ відрахування на користь певних КОМЕРЦІЙНИХ структур?
Відповідь.
Якщо хочемо побудувати потужну економіку, то накопичувальна система має працювати для всіх, не зважаючи держслужбовець чи підприємець.
Аргумент 1: Це вигідно самим громадянам (і держслужбовцям також). Слово «примусове» відрахування недоречне. Люди дуже швидко звикають, що з їх заробітної плати відраховуються кошти (податки). З досвіду Казахстану, Канади та інших країн, коли людина розуміє, що ці кошти йдуть не комусь в кишеню, а їй самій, то заперечень не буває. А потім це стає звичкою. Формується нове покоління, яке не розуміє, як можна жити інакше.
Аргумент 2: Державною пенсією ми опускаємо держслужбовців та їх родини. Не стало держслужбовця через пару років після виходу на пенсію — родина нічого не отримує, або мізер! Якщо у нього залишився накопичений фонд – то спадщина родині, вона буде його отримувати неначе годувальник живий і з ними.
Аргумент 3: Гроші, що відраховуються в пенсійні накопичувальні фонди та компанії страхування життя, працюють на економіку. Приклад: на пенсійних рахунках німців зараз лежить 2,9 ВВП Німеччини. То непотопляєма економіка. Гроші, що платить держава пенсіонерам-держслужбовцям, треба десь знайти: додаткові податки?! Тому буде ОБОВ’ЯЗКОВЕ страхування держслужбовців державою: медичне та особисте (смерть, інвалідність, травматизм, критичні хвороби) на серйозні суми. Це не дорого!!! І дійсно є турботою! Ефективно і корисно!
Аргумент 4: Для підвищення ефективності накопичувальної системи треба зробити пільгові умови для громадян та крупних підприємств (Канада, Німеччина). Корпоративний пенсійний фонд, скажімо, «Опель» має право 50% грошей фонда реінвестувати у власне виробництво. Концерну це вигідно! А робітникам вигідно працювати краще, щоб акції концерна росли. Дуже класні пільгові умови для громадян в Сингапурі (почитайте Лі-Кван Ю). Там дуже вигідно самим собі накопичувати. Державна програма це зав’язала і на медицину, і на купівлю власного житла.
Запитання 4.
В Доктрині написано: «...обрати мінімальну кількість найбільш перспективних магістральних галузей економіки (в ідеалі одну)». Чи не приведе це до занепаду усіх решти галузей?
Відповідь 1.
Зазначений метод - запустити галузь-локомотив призводить до зростання ВВП не за рахунок зниження питомої ваги інших, нелокомотивних галузей, а за рахунок зростання питомої ваги саме передової галузі. Для того, щоб побудувати нові консервні заводи не потрібно знищувати, наприклад, поліграфічні комбінати. Крім того, разом із локомотивною галуззю будуть зростати суміжні. Наприклад, розвиток переробної промисловості має вести до зростання попиту на технічне обладнання. Що буде стимулювати розвиток машинобудування. Потрібні будуть кваліфіковані кадри, відповідно, буде зростати попит на якісну освіту. Збільшення товарних потоків буде стимулювати відповідну транспортну інфраструктуру. А поступове зростання суміжних галузей буде вести до зростання, в свою чергу, до суміжних галузей цих суміжних із головною. Тобто розвиватись буде вся економіка. Збільшення доходів працівників галузі-локомотива буде вести до того, що будуть виникати грошові запаси населення, що буде стимулювати попит населення та є джерелом внутрішніх інвестицій. Одночасно буде зростати приток валюти через зростання експорту продуктів провідної галузі. Що теж буде стимулювати інвестиції і покращувати загальний платіжний баланс. Головне, що тут треба зрозуміти, то це те, що розвиток галузі-локомотива має йти не за рахунок від’єму чогось від інших, а саме за рахунок мобілізації всіх наявних незадіяних ресурсів в одну точку. Це й буде давати ефект.
Коментар 1.
Тоді це означає не «обрати певну галузь «, а «приорітетно фінансувати»?
Відповідь.
Пріоритетний розвиток галузі це не тільки фінансування. Більше того, фінансування державне не є пріоритетним, а іноді і є шкідливим. Бо лідерська галузь не може знаходитись на дотаціях держави. Вона має бути конкурентноздатною в світі. А державне фінансування зменшує таку здатність. Вірніше, дає ефект лише на короткий період, а в довготерміновій перспективі веде до занепаду галузі. Тут важливо не плутати державні інвестиції із державною підтримкою. Державні інвестиції можуть бути, але тоді ми говоримо про створення державної галузі. Таке може бути, але досвід інших показує, що держава не часто є хорошим менеджером і зменшує, в кінці кінців, обсяг потенційних інвестицій. Пріоритетний розвиток галузі - це комплекс заходів.
Ось приклади того, що може робитись для цього. Це просто приклади. В різних умовах конкретні механізми можуть бути іншими.
- створення пріоритетних умов інвестування в конкретну галузь;
- створення податкових пільг;
- створення вільних економічних зон;
- розвиток відповідної інфраструктури;
- створення пріоритетних умов щодо навчання кадрів цієї галузі;
- залучення політичних інструментів (один з пріоритених методів);
- здійснення протекціоністських заходів;
- задіяння ресурсів зовнішніх економічних представництв України.
Коментар 2.
«... знов нагадує політичне рішення на користь певного кола КОМЕРЦІЙНИХ структур. В стилі хрущовської кукурудзи».
Відповідь.
Якщо мова йде про розвиток галузі, то так, в ній будуть розвиватись ті комерційні структури, які будуть працювати в цій галузі. І, зрозуміло, що ці структури будуть мати випереджаючий темп розвитку порівняно з тими структурами, які будуть в інших галузях. Це призведе до того, що багато хто захоче перепрофілюватись саме в обрану галузь. Але розвиток галузі-локомотива буде стримуватись можливостями світового ринку. Ми ж кажемо про вихід саме на світовий ринок. Виходить, що буде велика конкуренція і серед іноземних компаній, і серед вітчизняних комерційних структур. А конкуренція зменшує можливості надприбутків. Для того, щоб отримувати великі прибутки, треба буде зменшувати ціни, не зменшуючи якість, але збільшувати обсяги. В таких умовах просто так зайти в галузь-локомотив і знімати вершки надприбутків не вийде. Необхідно буде багато інвестувати в розвиток виробництва. Також буде мати важливе значення якість менеджменту. Тобто, хто буде краще працювати, той і буде в лідерах. Так, хтось може сказати, що все одно в Україні будуть преференції окремим вибраним структурам. Ясно, що буде! Але мова йде про конкурентноздатність на світовому ринку. А тут преференції мало допомагають. Це, наприклад, якщо б Хрущов захотів ввійти в світ своєю кукурудзою, то мав би дотувати все її виробництво. А ми вже говорили, що державне дотування дає ефект в короткотерміновій перспективі, але провальне в довготерміновій. А створення галузі-локомотива саме довготерміновий план.