Кожен з нас рано чи пізно стикається з тим, що потрібно для захисту своїх прав звернутись до суду. Для цього потрібно пройти цілу «дорогу» підготовки, спрямовану на те, щоб полегшити життя, як це не дивно, судді, а не вашу. Ви наймаєте адвоката (юрисконсульта), або шукаєте зразки позовних заяв/ скарг в інтернеті, сплачуєте судовий збір для аудіозапису ваших судових засідань, приходите на дату та час, які зручні судді, а не вам, якщо два і більше разів не з’явитесь до суду, суддя по закону має право вашу заяву не розглядати та закрити справу.
Отже, звертаючись до суду, ви сподіваєтесь, що через всі затрати часу та грошей, вашу справу швидко та згідно чинного законодавства розглянуть, і ви отримаєте законне та справедливе рішення.
Однак, ваші сподівання дуже швидко переростають в непорозуміння, чому пройшло кілька місяців, а справу ще не призначили до розгляду. Я вже не говорю про те «справедливе» рішення, якого ви очікували.
За діючим законодавством (наприклад ЦПК України) цивільна справа повинна бути розглянута протягом 2-х місяців. Однак, судді нехтують цією нормою, мотивуючи це тим, що в них велике навантаження справами. А коли врешті-решт вони постановляють рішення «ІМЕНЕМ УКРАЇНИ», ви будете його ще півроку забирати, щоб потім в виконавчій службі, яка займається примусовим виконанням рішень судів, чекати кілька місяців, поки державний виконавець дійде висновку, що «боржник» не виконує добровільно рішення суду.
Таким чином, судова система, яку краще назвати знущанням над людьми, сьогодні повністю неефективна та така, що потребує кардинальних змін.
При Громадянській республіці відсутній поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Вся влада має бути підконтрольна Громадянам, тобто знаходитися в їхніх руках через систему Громадянських рад.
А отже, має бути проведена відповідна реформа судової системи.
Звертаю увагу, що така робота судів відбувається не тільки через корупцію. Саме тому, одночасно з подоланням корупції, головним вектором реформи судової системи повинна стати зміна акценту її роботи в бік справедливості. Ніякого від громадян незалежного суду не повинно бути. Судді «не на Місяці живуть». Вони стають суддями не для того, щоб формально забезпечувати виконання законів, а для того, щоб вершити справедливість, орієнтуючись на закони. Якщо виникає протиріччя між встановленням справедливості і законом, то перемагати має справедливість. Закон же, в цьому випадку, повинен оперативно змінюватися.
Так, реформа системи правосуддя має ґрунтуватися на таких принципах:
Принцип справедливості. Рішення суду, що стосуються громадян, мають базуватися не просто на законі, а й, в першу чергу, на поняттях справедливості, що існують у суспільстві. Справедливість має базуватися на законі, а закон на справедливості.
Принцип однакового застосування законодавства. Рішення суду мають відповідати усталеній судовій практиці. Кожен повинен мати реальну можливість спрогнозувати рішення суду за його справою, якщо аналогічна справа вже розглядалася.
Принцип довіри. Суддями мають бути лише ті люди, яким довіряють, громадяни. Вирішальним повинна бути не юридична освіта, а довіра людей.
І на сам кінець, судова ланка повинна бути останньою перепоною людини, яка намагається отримати справедливість щодо себе та своїх близьких.