Вже багатьом відомо, що громадянська організація «Поступ» послідовно втілює в життя нову концепцію суспільного управління — Громадянську республіку.
У процесі нашої роботи ми часто-густо відповідаємо на різні запитання. Нерідко коментують і наш шлях, а іноді й критикують.
Одним із найпоширеніших видів критики є посилання на історію. Мовляв, покажіть, де була Громадянська республіка у світі? Також опираються на те, що, якщо зараз у світі панує демократична форма правління, то це не просто так й свідчить про те, що це — оптимальна форма управління. Логіка залізобетонна. Якщо колись давно всі їздили на возах і ніхто не їздив на авто, то, виходячи з цієї ж логіки — це не просто так. Це значить, що вози більш ефективні, ніж автомобілі, якщо їх нема. Зрозуміло, що із логікою тут не зовсім логічно в наших опонентів, але спробуємо розібратись. До речі, система Громадянської республіки існувала у світі, в більшій чи меншій мірі, у семи випадках. А саме: в Римській республіці, Київській Русі, Гетьманщині, Радах депутатів всіх рівнів 1917-1918 рр., Україні в період Центральної ради, Махновії та в Лівійській арабській джамахірії. Але повернемось до того, чому саме громадянсько-республіканський лад (Громадянська республіка) неминуче має замінити звичайну демократичну систему.
Давайте згадаємо основні епохи розвитку людства:
- первіснообщинний лад;
- рабовласницький лад;
- феодальний (монархічний) лад;
- республіканський.
Про те, що один із зазначених ладів змінював інший знають, мабуть, і ті, хто ніколи й ніде не навчався. Проте не всі розуміють причини, чому одна форма організації суспільства змінювала іншу. Якщо б це розуміли всі, то не було б у нас інфантильних коментарів на кшталт: «Якщо сьогодні демократія всюди у світі, то це означає, що Громадянська республіка не може бути впроваджена!».
Тут не будемо намагатись стисло пройти всю історію людства, але спробуємо звернути увагу на те, чому феодальний (монархічний) лад був замінений на демократично-республіканський. Ліквідація феодального ладу у світі відбулася майже повністю після Першої світової війни. До речі, досвід цієї війни показав, що всі країни — учасниці цієї війни, — які мали монархічний лад, виявились слабкішими від республіканських. Всі головні монархії зазнали краху, а республікансько-демократичний лад почав панувати у світі. Зрозуміло, що війна лише прискорила та завершила процес переходу людства з однієї формації до іншої. Чому сталась така зміна? Та все дуже просто: через постійний розвиток людства почали накопичуватись виробничі сили, йшла епоха індустріалізації. Змінювались принципи економіки. Головним стала не наявність землі, як це було при феодалізмі, а наявність розвинутої промисловості. А розвиток промисловості ставав результатом розвитку підприємництва. Стрімко зростав новий клас — клас підприємців та капіталістів, а також клас робітників. Підприємці почали становити більш продуктивну силу, аніж поміщики. І ця продуктивна сила, зрештою, прийшла до влади. І «під себе» створила відповідний механізм управління суспільством для того, ЩОБ ЩЕ БІЛЬШЕ ЗБІЛЬШИТИ СВОЇ МОЖЛИВОСТІ ТА КАПІТАЛ! Саме завдяки цьому і почала у світі діяти демократична формула: «гроші — вибори — влада — отримання грошей із прибутком». Ще сто років тому нова республікансько-демократична форма була прогресивною. Вона забезпечувала розвиток людства на відповідному історичному етапі. Але все нове та прогресивне завжди поступово перетворюється на старе та регресивне. Так само це почало відбуватись із пануванням капіталу та його системою — демократичною республікою. Чому? Що саме почало відбуватись, що поставило на порядок денний всесвітню кризу демократії та необхідність щось із нею робити: або на щось змінювати, або якось модернізувати?
Відбулося те, що сьогодні всі знають, як становлення інформаційного суспільства. Через розвиток Інтернету, інформаційних технологій, розвиток високоінтелектуальних видів підприємництва, суспільство вже перейшло у свою нову стадію історичного розвитку — в інформаційне суспільство, замість старої — індустріальної епохи. І, як відомо, зміни суспільних відносин тягне за собою і зміну всієї системи організації життя суспільства.
Через постійне вдосконалення інформаційних технологій в суспільства все більше і більше збільшується можливість участі в обговоренні нюансів розвитку своєї життєдіяльності. А це означає, що збільшується інтерес керувати своїм життям, а відтак і своєю державою. Отже, у суспільства навіть на рівні підсвідомості відсувається на задній план влада, яка створює в цьому перепони, яка намагається саме зробити навпаки — не тільки все вирішувати за суспільство, а ще й всупереч. Відповідно до цього, конструкції цих перешкод, народжених і сформованих демократією, приречені на руйнування або демонтаж. Так ось, саме Громадянська республіка покликана займатися демонтажем і одночасно будівництвом нової системи — громадянського правління. Саме республікансько-громадянська система (система Громадянської республіки) й відповідає новій формації суспільства — інформаційній ері. Хочеться це комусь чи ні, але старе буде відкинуто і нове проб’є собі шлях. І це буде невідворотно, так як прогрес людства спинити неможливо. Можна людство навіть і знищити, але спинити прогрес неможливо! І система Громадянської республіки стане всюди у світі не тому, що так хоче громадянська організація «Поступ», а тому, що це звичайний шлях розвитку людства. Громадянська республіка — неминуча. І чим швидше ми всі це зрозуміємо, тим швидше здійснимо заміно старого ладу на новий. Тим швидше Україна стане Могутньою Державо — Україною-Руссю!