Сім’я міцна – горе плаче! Цей вислів містить у собі мудру незаперечну істину. Проте, не один український пуцвірінок мріє поїхати з України й приїздити час від часу лише на мамині смаколики й добреники.
Як на мене, це мрія з якогось патріотичного фільму жахів. Агов! Звідкіля з’являється бажання дати драла з місця, де ти народився і дике небажання взяти відповідальність за долю країни у свої руки?
Безвідповідальність дітей, які згодом стають соціальними дронами, з дитинства формується в сім’ї. Формується по-різному. Батьки не навчили, далі життя не навчило та й самому, зрештою, не дуже хотілося вчитися. На жаль, не всі люди стають відповідальними лише тому, що вони дорослішають.
Байдужість, безвідповідальність у повсякденному житті батьків згодом стає нормою, звичною справою для їхніх дітей, які перетворюються у пасивний баласт, що постійно скиглить і нарікає. Пофігістське ставлення одного чи обох батьків до своїх сімейних і громадсько-громадянських обов’язків виховує морально неблагополучних нікчем, які стають джерелом проблем всередині країни, а потім і ззовні.
Згубна батьківська педагогіка калічить громадянську зрілість дитини, яку здавна вважали «дзеркалом сім’ї». Є жарт про те, що сім'я – це маленька держава, у якій тато – президент, мама – прем’єр-міністерка, а діти – народ. То кого і як ми виховуємо?
Будь-який зрілий соціум усвідомлює, що завдяки родині міцніє, розвивається держава, зростає добробут її народу. Тут відбувається формування «маленької людини» як громадянина, патріота, який за Україну «положить душу й тіло». Сім’я – це не лише джерело любові, поваги, солідарності. Це – те, на чому ґрунтується будь-яке цивілізоване суспільство. Добробут сім’ї – мірило розвитку й прогресу країни.
Життя сучасної сім’ї різне. Проте, дедалі гостріше постає усвідомлення того, що саме демократичний лад призводить до соціально-економічних проблем і створює передумови для появи духовно-моральних кризових явищ в інституті сім’ї. Отже, ДЕМОКРАТІЯ СЕБЕ ВИЧЕРПАЛА! І тут також!
Лише ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА, що виступає проти демократії, може забезпечити надійний соціально-економічний ґрунт нам і нашим нащадкам. Коли кожен буде розуміти, що сім’ю створювати не страшно, а дітей виховувати – натхненно! Коли усвідомлення захищеності, надійності стане передумовою впевненості в завтрашньому дні, дасть сили виховувати справжніх патріотів, а не тупого незадоволеного електорату.
Не гайте часу! Приєднуйтеся до нас! Будуймо ВЕЛИКУ УКРАЇНУ разом! Нехай Україна стане щасливою домівкою для наших дітей, де вони усвідомлять, що тут їхнє життя, тут їхній дім – МОГУТНЯ ВЕЛИКА УКРАЇНА!