Більше ніж 13,5 млн. громадян України проголосували за нового Президента – Володимира Зеленського. А за Петра Порошенка – всього біля 4,5 млн. Те, що за Президента Порошенка проголосувало в три рази менше за досить високої явки, говорить в першу чергу не про успіхи Зеленського, як державного діяча. Бо крім успіхів його в шоу-бізнесі, інших поки що ніхто не знає. Це означає, що Петро Порошенко, як Президент України, отримав саме таку оцінку громадян. Оцінку, яка каже, що він ніяких реформ не зробив. Може щось і робив та кричав про це, але результатів ніхто не побачив. Може й були реформи, але абсолютна більшість громадян їх не зрозуміли і не побачили. Це факт. І якщо через півроку-рік буде повний провал Зеленського, як Президента, що багато хто передрікає та очікує, то факт провалу Порошенка від цього нікуди не дінеться. Реформи, які народ не відчуває або не розуміє, - це провальні реформи. Це якщо ми говоримо про реальні реформи, а не про їх імітацію. Були у нас реформи чи їх імітація? Мабуть, на це питання кожен сам зможе відповісти і писати про це нема необхідності.
Виникає питання, а чи зможе Зеленський уникнути аналогічного результату за своєї каденції?
Не будемо робити прогнози. Спробуємо лише дати основні позиції щодо умов успіху. Що необхідно, аби Зеленський став успішним Президентом?
Для того, щоб робити реформи, Президент має мати достатню політичну волю і достатній політичний ресурс. Із політичною волею більш-менш зрозуміло. Це не просто бажання, а фанатичне бажання домогтися успіху. За будь-яких умов – але тільки успіх. За будь-яку ціну – але тільки успіх. Зробимо припущення, що у Президента Зеленського є такі якості і такий психологічний настрій, і цей настрій не пропаде. Розбираємось із політичним ресурсом.
Простого бажання зробити реформи ще недостатньо. Має бути можливість їх зробити. Ця можливість і означає – політичний ресурс.
Для того, щоб щось зробити, треба спочатку мати план дій. Саме план дій Президента – це і має бути планом реформ. Не просто так кажуть про перші сто днів будь-якого правління. Бо саме в цей термін всі очікують перших дій або їх відсутності. Досвід історії показує, що якщо до влади приходить команда, у якої не було попереднього плану дій (плану реформ), то реформи провалюються або їх ніхто і не збирався робити. Чому провалюються? Тому що для того, щоб реформи були успішними, їх має підтримувати народ. Найбільша підтримка саме в перші сто днів. Якщо народ бачить, що нічого не почало відбуватись, то він перестає довіряти урядові. А якщо до моменту приходу до влади плану дій ще нема, то після отримання влади потрібен час, щоб ці реформи спочатку запланувати. Тобто вивчити ситуацію, скласти план дій, підготувати свою команду, яка має діяти відповідно до плану. За сто днів це майже нікому не вдається. Ми сподіваємось, що план таких дій у Зеленського та його команди є. Хоч цей план поки ще не презентовано, але будемо сподіватись, що він є.
Далі. Наступним дуже важливим елементом має бути наявність достатньої команди, здатної реалізовувати план дій (план реформ). Має бути не просто команда, а команда в достатній кількості і достатньої якості. Є така команда у Зеленського чи нема, теж поки невідомо. Він презентував команду Адміністрації Президента. Так, віримо, що це високі професіонали із бульдожим бажанням перемоги. Але ще має бути СВІЙ Кабінет Міністрів, СВОЯ Верховна Рада, СВОЇ регіональні органи управління, СВОЄ керівництво армією, СВОЯ поліція, СВІЙ суддівський корпус і багато чого іншого. Теж СВОЇХ, тобто таких кадрів, які віддані Президенту. Розуміють і підтримують його план реформ. І не просто розуміють і підтримують, але здатні їх практично втілювати в життя. На даний час цього всього немає. Воно може з’явитись лише після наступних переможних для Зеленського виборів в Верховну Раду. Бо без неї необхідних Президенту людей призначити на посади неможливо. Тобто Президент має мати власну фракцію, яка має мати більшість в Парламенті. Без цього політичного ресурсу в нього не буде або він буде недостатній. А вже після вирішення питання із Верховною Радою поназначати всі свої кадри (які невідомо, чи є зараз взагалі) на відповідні посади. І це також робиться нешвидко, бо у нас діє демократична система, яка передбачає багато непотрібних процедур. Тепер кожен може оцінити шанси на успіх Зеленського і що треба, щоб цей успіх відбувся.
Твердохліб Максим, голова Ради ГО «Поступ»
При написанні матеріалу був такий коментар від Тараса Доненка:
Все ясно. Добре написано. Єдине, що різонуло – це про «своїх суддів». Я розумію, до чого вони згадані - судді не повинні заважати реформам. Але свої - звучить корупційно якось. Може їх прибрати, щоб не стикатись з непотрібною критикою?
Відповідь до коментаря.
Тут якраз дуже принципово, щоб судді були саме своїми! Бо демократична система влади базується на трьох незалежних гілках влади: суддівській, законодавчій та виконавчій. Так от, саме для того, щоб проводити радикальні реформи, які нам потрібні, всі ці три гілки влади мають контролюватись з одного центру. Це обов'язкова умова повної влади. А без всієї повноти влади радикальні реформи неможливі.