Де в світі є Громадянська республіка? Таке питання нам часто задають люди, які знайомляться із концепцією нашого громадянського руху. Відповідь проста і однозначна: всюди.
Для того, щоб це зрозуміти, необхідно зрозуміти, що в чистому вигляді не існує ані монархії, ані демократії, ані громадянської республіки. В будь-якій конкретній країні завжди присутні одночасно всі ці елементи державного ладу. В різних пропорціях. Якщо переважають монархічні елементи, то всі вважають, що це монархія. Якщо демократичні або громадянської республіки, то, відповідно, буде республіка демократична або громадянська. Також існують в будь-якій конкретній країні і елементи анархії. Хоча ми не знаємо випадків в історії, коли б анархічна форма правління в якійсь конкретній країні переважала.
Розпізнати елементи монархії дуже просто і майже всі це можуть зробити. Коли кажуть про авторитаризм, то саме це і є елементом монархії. Саме елемент, а не монархія. Бо реальна повна влада знаходиться в руках однієї особи. Проте сама ця особа свою владу може тримати через досить складний бюрократичний механізм. Наприклад, Адольф Гітлер мав таку владу. Його влада була майже абсолютна, це знають всі. І ґрунтувалась вона на підтримці народу Німеччини, це теж майже всі знають. Але не всі знають, що не було узурпації влади юридично. Всю владу фюрер отримав легально через демократичну систему формування влади. Його особисті надзвичайні повноваження були легалізовані (після смерті Президента Гінденбурга) на референдумі 19 серпня 1934 року, де він отримав підтримку 84,6 % виборців. Але далі він утримував всю повноту влади також не порушуючи діючого законодавства – через закон про надзвичайні повноваження. Цей закон приймався Рейхстагом, де у Гітлера була абсолютна більшість. А сам Рейхстаг реально обирався демократичним шляхом. Ніяких фальсифікацій не було, бо не було в цьому потреби, бо німці одностайно голосувати за партію фюрера. Зазначений закон про надзвичайні повноваження був прийнятий спочатку повноваженнями до 1 квітня 1937 року. Потім Рейхстаг продовжував дію закону до 1941 року, потім до 1943, а потім був продовжений аж до кінця Третього Рейху. Так що це? Монархія чи демократична республіка, чи громадянська республіка? Безумовно, ми бачимо елементи монархії, бо влада є абсолютна у однієї людини. Також ми бачимо і елементи демократії. Бо є вибори. Є Парламент – Рейхстаг, вибори до якого відбувалися регулярно. І є закони, які приймаються Рейхстагом, який обраний демократичним шляхом. Але в цій системі гітлерівської Німеччини були й елементи громадянської республіки. Сама система вождизму, яка панувала в нацистській партії була суцільним елементом громадянської республіки. Саме ця система зробила партію надпотужною, здатною підкорити всю країну своїм партійним інтересам. В партійній системі діяв принцип, за яким керівники партійних структур не вибирались, як при партійній демократії, а делегувалися, як при громадянській республіці.
Аналогічний аналіз можна зробити по будь-якій країні. Проте пропорції відношення монархічного ладу, демократичного або системи громадянської республіки бувають різні. Сьогодні в світі домінує саме демократична республіка. Ця система вигідна бізнесу. Бо не треба мати реальної підтримки громадян. Треба лише перемогти на виборах. А це зробити легше, ніж постійно працювати так, щоб громадяни тобі постійно довіряли. Бо втрата довіри громадян, наприклад, при Громадянській республіці миттєво позбавляє влади. Елементи громадянської республіки в системі влади будь-якої держави можна побачити, наприклад, через вплив лідерів громадської думки. Наприклад, впливові особи культурної, духовної, медійної сфери, партійної тощо. Вони можуть не мати влади юридично. Але можуть мати великий вплив на владу. Цей вплив буде тим більшим, чим більший авторитет вони мають у громадян. Олігархія часто намагається це використовувати. Включаючи таких лідерів громадської думки в свої партійні виборчі списки. Завдяки цьому олігархічні партії підвищують свої електоральні можливості. А самі лідери при цьому починають втрачати популярність. Бо громадяни бачать, що їх улюбленці просто почали продавати свою популярність за звичайні гроші або владу, яку потім конвертують в матеріальні чи соціальні вигоди. Реально щось зробити такі лідери в олігархічних структурах нічого не можуть. І потім їх (як відпрацьований матеріал) заміщують іншими лідерами громадської думки.
Висновок простий. Система Громадянської республіки присутня в будь-якій діючій країні. Але її ступінь невеликий. Проте сьогодні ми бачимо, що йде невідворотній процес, коли все здвигається від демократичної республіки до громадянської. Тобто питома вага ладу громадянської республіки постійно зростає. Цей процес невідворотній. Бо завдяки інформаційному суспільству вплив громадян на владу збільшується. І все йде до того, що прямі делегати громадян будуть становитися владою. Що і є, власне, Громадянською республікою.