Більшість із випускників шкіл пострадянського регіону пам’ятають твір Оноре де Бальзака - Гобсек. Історію про персонажа, що досяг вищого рівня жадібності, скупості і дріб’язковості. Звісно, риси літературного персонажа перебільшені і в реальному житті таких людей не знайти. Але деякі ситуації змушують в цьому сумніватись. Особливо, коли мова йде про спільну справу.
Уявіть собі ситуацію, коли люди збираються в організацію для досягнення спільної мети. Фінансують організацію зсередини, тобто власними внесками, з метою збереження самостійності і незалежності від чужих ідей та інтересів. І майже всі приймають участь у творені бюджету організації згідно власних можливостей. Дехто на підйомі фінансового стану і дає значні додаткові ресурси, дехто тільки йде вгору і дає лише регулярний внесок, дехто зовсім в скруті і допомагає символічно… Але є і такі, котрі просто поставили собі за мету «скидуватись» якомога менше. Чим керуються ці люди, патологічною жадібністю чи їм одним зрозумілими принципами – не важливо. Головне, що кожного місяця з різних причин, вони недодають в спільний двигун трошечки палива. Організація в цілому це не відчуває, але деморалізуючий фактор величезний. Кожного разу, коли солідна, з виду адекватна людина, починає шукати привід недодати щомісячних внесків приблизно на долар, це збиває з пантелику всіх дотичних до цієї інформації людей. Саме один долар США. Величезна сума, за яку навіть пачку цигарок не купиш. Літр бензину, чашка кави або пляшка пива на місяць виявляється непідйомною жертвою для роботи і розвитку організації.
Ситуації з фінансами бувають у кожного різні, але чи в стані на ці ситуації впливати такі суми як один долар?! Звісно ж ні, якщо Ви не наркоман, алкоголік, або член секти. І чи потрібні організації люди з подібним світоглядом?! Теж ні. Отже, повертаючись до курсу зарубіжної літератури середніх класів, хочеться нагадати таким людям, що згаданий на початку персонаж лихвар Гобсек вкрай погано закінчив.