Ось уже кілька років команда за напрямком "Зовнішні кадри" веде роботу по пошуку нових членів для організації "Поступ". Працюємо на просторах соцмережі Фейсбук, адже, всі друзі і знайомі вже "закінчилися".
Працюємо ми за методом "великих чисел", тобто просіюємо великі масиви абсолютно незнайомих людей на предмет їх знайомства з діяльністю організації "Поступ" і ідеології ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА.
Хтось колись казав, що всі люди різні, що кожен індивідуальний. Практика показала трохи інше — всі люди (за виключенням до 10%) однакові, тобто всі вони відповідають шаблонно на наші питання і задають одні і ті ж запитання. Також у всіх однакові "відмазки". Саме на них хочу зупинитись.
У своїй роботі ми пропонуємо людям знайомитись з ідеологією ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА, з тим, чому демократію пора ліквідувати, як це зробити і на що її замінити. А у відповідь ми чуємо шаблонні "відмазки":
- у мене нема часу,
- це все утопія або вам це ніхто не дасть зробити,
- у нас ще не було демократії і спочатку треба її побудувати,
- я є членом іншої партії чи організації і тому не можу бути з вами,
- мене не цікавить політика,
- чому я маю вам вірити і т.д. і т.п.
Людський мозок працює за стандартним алгоритмом. Тобто, все нове він відштовхує і категорично не сприймає, шукаючи "відговорки" або придумуючи причини щось не робити. Але, далі, під нашим натиском, розумні люди починають розбиратись з тим, що ми їм пропонуємо. А вже розібравшись, приймають рішення бути чи не бути з нами.
І це нормальний процес.
Але є й інші люди, які ховаються за своїми "відмазками". Саме вони дратують. Адже вони, мабуть, думають, що ми віримо про відсутність у них часу. Час є. У всіх однакова кількість, і проблема не в часі, а в пріоритетах його використання. Вони кричать утопія, але утопією здається лише те, що людина не розуміє. Як тільки питання вивчається та стає зрозумілим механізм, то утопія зникає. Вони розповідають, що в нас не має справжньої демократії, самі не розуміючи, а що ж власне таке демократія в контексті форми правління. Вони розповідають "казки", що вже є членом якихось партій з десятками тисяч членів і їм вже не можна нас підтримувати.
Але ми-то чудово знаємо, що в нас немає партій з десятками тисяч членів, у нас є "гуртки" для заробляння грошей з десятками тисяч заяв, але не членів. Ці люди теревенять про те, що політикою повинні займатись політики, а не вони. Самі не розуміючи, що власне все наше життя і є політика, і неможливо сховатись від політики.
Кожен Громадянин зобов'язаний займатись політикою. І ніяка це не брудна справа. Вони нам типу не вірять. Нам не треба вірити. Вірити варто в Бога. А з нами треба знайомитись, розбиратись і визначатись, чи ти з нами чи проти нас. Віра приходить тоді, коли людина повністю зрозуміє, що пропонується і чому. І гарантувати ми нікому і нічого не будемо.
Приходь до нас, працюй разом з нами і сам ставай своєю гарантією. Так що не треба з нас робити дурнів. Ми все чудово розуміємо. Ми вже відчуваємо кожного лише по перших його відповідях на нашу пропозицію знайомитись. Як не дивно, статистика робить свою справу — один з тисячі точно буде нашим членом команди. А частіше нам і не треба. Цього повністю достатньо. Треба просто знайти нашого одного серед тисячі і перемога буде за нами.
Ми збудуємо ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!!!