Протягом всієї історії України було не так багато часу, коли наша держава розвивалася як окрема країна, а не як частина якоїсь імперії. Майже завжди ми шукаємо могутнього союзника для того, щоб існувати і розвиватись в його тіні. Будьто сили зі сходу, заходу чи півдня, ми зазвичай виступали на чиємусь боці, і вкрай рідко за себе самих. Вочевидь, така політика і призвела до розвитку, так званого, комплексу меншовартості в головах українців. Нам завжди треба той, хто буде нами опікуватись і захищати від ситуативних ворогів, бо ми самі не здатні. Такі настрої бачимо в політиці чи не 90% українських керманичів. То вони дружать з московитами проти Європи, то з турками проти московитів, то з європейцями проти турків... і так майже весь час. Хибність цієї стратегії для України доведено століттями руїни, поневолення, поразок і знов піднянням з попелу неначе міфічний фенікс у прагненні здобути самостійну державність. І от знову, не встигши як слід розвинути власну державність, Україну поспішають приписати то до східної імперії, то до західної. А що з цього вийде зможете здогадатись самі.
ГО «Поступ» одна з небагатьох політичних рухів в Україні, що вважає подібну стратегію хибною і не достойною потенціалів нашої країни. Україна може і заслуговує бути сама по собі потужною державою, з інтересами якої мають рахуватися. Саме в цьому і полягає стратегічне бачення Великої України, як самостійного гравця на геополітичній арені. Щоб цього досягнути, треба мати потужну економіку, стабільну політику, могутню армію і головне – самостійність. Жодному сусіду не буде вигідна сильна Україна, а буде вигідний сировинний придаток якої-небудь з імперій.
У найближчому минулому подібні погляди були в українських націоналістів середини двадцятого сторіччя. У роки Другої Світової війни саме українськими націоналістами було чітко сформоване прагнення утворити сильну, могутню державу. Незалежну від навколишніх альянсів і союзів. Такі суспільно-політичні діячі того часу як Дмитро Донцов, Євген Коновалець, Степан Бандера сформували візію самостійної України. України, що живе і процвітає на власну користь, а не на користь західної чи східної метрополії. І саме завдяки цим ідеям ми і маємо зараз незалежну Україну – фундамент для побудови Великої України!