Як часто ми чуємо з телевізору, зі шпальт газет та сторінок соціальних мереж: «Змінювати країну треба починати з себе», «Хочеш змінити країну — почни з себе», «Міняєш країну — зміни себе». Чи дійсно це так? Чи дійсно вся справа у нас, у громадянах України? Чи дійсно, якщо більшість громадян стануть більш відповідальними, чесними, вихованими, чемними, стануть більше часу приділяти своїм суспільним, громадським обов‘язкам, перестануть давати-брати хабарі, країна одразу зміниться? Скоріше за все кардинально нічого не зміниться.
Адже тим олігархам, в чиїх руках зараз знаходиться влада, вигідно запевнити українців в тому, що саме вони, громадяни України, винні у своїх бідах. І тільки змінивши себе «на краще» можна змінити країну. Адже вони, олігархи, нічого змінювати не збираються. Їх і так все влаштовує. Але кардинальні зміни в країні можуть відбутися лише з політичної волі її керманичів. Справжні зміни відбуваються зверху вниз, а не навпаки, знизу вгору.
Згадаємо Лі Куан Ю, прем’єр-міністра Сінгапура. Коли Сінгапур став незалежним від Британської Імперії в 1956 році і Лі Куан Ю переміг на виборах, у нього було два варіанти: або збагатитись самому, або зробити молоду країну успішною, процвітаючою, а її громадян заможними. Я думаю, зараз усі розуміють, що він обрав другий варіант. Але, на початку становлення Сінгапуру як успішної, економічно розвиненої держави, Лі Куан Ю зіштовхнувся з проблемою багатонаціональності населення країни. Адже до 70% населення становили китайці, інші 30% — малайці, індонезійці та інші. Причому саме китайці були призвичаєні до корупції, і з цим треба було якось боротися. Крім цього країну оточували вороже налаштовані сусіди: Малайзія і Індонезія. Була проблема з водопостачанням, не було майже ніяких природних ресурсів — лісів, родючих грунтів. Не було в країні розвиненої економіки, боєздатної армії. Все, що мав Сінгапур на той час — це вигідне географічне положення і віру Лі Куан Ю та його команди в можливість побудувати сильну, економічно розвинену державу. І саме його воля, політична воля, була рушійною силою розвитку країни. І саме завдяки правильній внутрішній політиці змінились і самі громадяни Сінгапура: стали сильною, успішною, освіченою нацією.
А що ми маємо в Україні? Наша олігархічна влада не зацікавлена у розвитку країни. Все, що їм потрібно — це збільшити свій капітал за рахунок розподілу та перерозподілу ресурсів країни, захистити його шляхом узурпації всієї влади. І нав’язати населенню думку, що у всіх бідах винні самі громадяни. І зміни в країні треба починати знизу, з кожного окремого громадянина. Тоді зміниться і вся країна. Але, на скільки правильним ви б не були — викидали сміття тільки в урну, сортували б його, завжди знайдеться той, хто викине сміття на асфальт або узбіччя. На скільки чесним і принциповим ви б не були, знайдуться ті, хто будуть давати чи брати хабарі, порушувати закони, правила дорожнього руху, здійснювати злочинну діяльність. Бо немає жорстких і дієвих механізмів покарання за порушення закону. Точніше, вони є, але розповсюджуються не на всіх, а вибірково. На тих, хто при владі, або має зв’язки з тими, хто при владі, закони не діють, і покарання їм вдається уникнути. А ця безкарність стимулює до нових злочинних дій. І тільки воля тих, хто при владі, може змінити ситуацію.
Але, при нинішній демократичний системі правління, яка утримує у владі олігархів, ситуація змінитися не може. Тільки при зміні системи влади, руйнуванні злочинних схем, повному оновленні правлячої еліти, можна сподіватися на позитивні зміни в країні. І єдина система влади, що враховує всі особливості при становленні державності в Україні, а також історичний досвід, яка дає можливість приймати реальну участь в керуванні країною громадянам, яка здатна замінити ворожу для нас (як показали 27 років незалежності) демократію — це Громадянська республіка!
Приєднуйся до Поступ!
Змінюй Україну разом!