Такі слова ми чуємо звідусіль останнім часом. Але ж чи так воно насправді? Чи все залежить виключно від нас? Давайте розберемося разом. Коли нас дратує розкидане сміття на вулиці, відверто погана робота комунальних або державних служб чи установ, то, мабуть, треба починати з себе? А злочинність, наркоманія, хабарництво — це також в нашій компетенції, і треба починати з себе? Постійне підвищення цін та тарифів на абсолютно усе, ідіотські закони, щорічні дебільні зміни податкового законодавства, що ставить на коліна всю економіку держави, це теж наша компетенція і треба починати з себе?
НІ, не так! Це відверта дурня! Я можу скільки завгодно бути законослухняним, працювати, сплачувати податки й дотримуватися чистоти. Але поряд все одно є ті, хто краде, смітить і зловживає владою. Це все одно що лити воду до пробитої діжки — витікатиме завжди швидше ніж встигатимеш наповнювати. І так триватиме без кінця, якщо діжку не залатати. Але що ж тоді робити?
Перш на все — не вестися на ДУРНЮ! Бо ті, хто таке каже, або нічого не тямить в цьому, або їм вигідно так казати. Так нашій «ЗРАДІ» і тим хто при владі, вигідно, аби ми — громадяни, невдоволені станом речей, — були роз’єднані та пасивні. Так їм легше нами керувати: атомізовані, розгублені, одинокі люди не здатні до організованого спротиву чи відстоювання власних інтересів. За таких умов правителі можуть скільки завгодно зберігати владу, навіть нічого не роблячи.
Досить вже обмежуватись киданням сміття в смітник. Треба долучатись до активних системних змін. На рівні держави! Не смітиш, робиш добре оточуючим — дуже гарно. Але це лише крапля користі в порівнянні з активною діяльністю щодо порятунку держави.
Нам українцям потрібні зміни на краще і впровадити їх можливо лише зверху. Лише маючи ВЛАДУ, лише маючи доступ до керівних важелів, що впливають на політику, безпеку, економіку, можливо змінити Україну на краще. Лише змінивши систему управління владою, ми можемо створити Велику Україну! Україну якою хочеться пишатися, в якій хочеться жити та втілювати свої мрії у життя!
Але ж як це зробити, адже я звичайний українець?
Так, дійсно, починати треба з себе. Але це значить — стати політично активним. Цікавитися власною державою, її політичним життям, тим, що відбувається навколо. Відстоювати свої права та не миритися з тим, що заважає жити.
Якщо хочеш реальних змін — перш за все знайди тих, хто прагне того ж самого. Вступи до організації, або створи власну. Будучи однодумцями, ми зможемо створити силу, що здатна прийти до влади та встановити той порядок, який потрібен нам, громадянам, а не олігархам та корумпованим можновладцям. Це і буде початок реальних змін.
Головна ідея «почни з себе» в тому, що коли людина в процесі самоорганізації, тільки тоді вона починає вникати в суть питання і саме тоді вона починає гуртуватись з однодумцями і рухати процес. Коли людина огульно починає казати, що не тим і не так доріжки взимку посипають, нехай вивчить питання, розбереться, які суміші як працюють і скільки що коштує і далі приміряє на прикладі, якби вона за власний кошт це робила у своєму дворі. Я можу багато прикладів привести, але більшість людей не ототожнює бюджет міста, чи держави, як бюджет, який ми наповнюємо разом. А думають, що це якийсь "дядя Ваня" дав гроші і нехай тарифи відшкодовують всім громадянам. Перепрошую, я у себе утеплив будинок, споживаю газу менше в 2.5 рази, а хтось замість цього вимагає, щоб державний бюджет, що є фактично майбутнім наших дітей, і надалі витрачався на утримання тарифу на газ, чи на електрику, чи ще на щось. Такі люди крадуть майбутнє дітей. Якщо ми вдаримось в соціалку, то це капець країні. І капець цей настане саме тому, що ці діти з вкраденим майбутнім не будуть бачити перспектив в цій країні. І будемо ми тут сидіти з тарифами, але без молоді, що означатиме — без ВВП.