Що може бути гірше, ніж пусте життя? Життя, в якому єдина твоя функція — це репродуктивна? І тут зовсім не важливо, скільки квартир ти маєш, на якій машині їздиш, в якому ресторані харчуєшся. Суть не змінюється. Найважливіше почуття для кожної людини — це почуття власної гідності. Багато-хто це почуття намагається в себе викликати, купуючи найдорожчі годинники, найновіші телефони, найбільші вілли... Але це лише «дієтичний замінник», який може працювати лише в такому ж оточенні. Та й то не завжди.
Кожна людина хоче робити щось важливе. Щось, що має сенс і велич. І саме це дає відчуття власної гідності. Генрі Форд зупинявся в не найкращих готелях і носив старе пальто. Чому? Бо будь-де і в будь-чому він — Генрі Форд. Саме так він відповідав здивованим людям. Те ж саме можна сказати про Марка Цукерберга, Стіва Джобса та багатьох інших людей, які були одними з тих, хто змінював світ. Їм не потрібні прикраси, щоб мати відчуття власної гідності, бо вони — люди, які робили свій вклад в історію людства, вони причетні до великих звершень. Але відійдемо від гучних імен. У кожного громадського активіста почуття власної гідності більше, ніж у мільйонера. Такий активіст може на рівних спілкуватися з будь-ким, хоч з Президентом. І не буде лізти за словом в кишеню. Бо він знає, що його життя має сенс. Бо він причетний до великого руху активістів, які, до прикладу, борються з глобальним потеплінням. Від його боротьби залежить життя планети. Йому є чим пишатися! Його життя вартує на багато більше, ніж зароблені на “купи-продай” мільйони. І цього достатньо, щоб почуватися гідним в своїх очах.
Тож чому ми будуємо Велику Україну? Звісно, нам не байдужа доля країни, ми хочемо їздити хорошими дорогами, мати нормальне медичне забезпечення, жити серед заможних та культурних людей і т.п. Але цього хочуть всі. Всі хочуть бути здоровими та щасливими! Справа в іншому. Ми - хочемо бути причетними до тих, хто зробить з України таку країну, в якій хочеться жити кожному. І ця причетність дає нам почуття власної гідності. Ми автоматично ставимо себе на рівень вище за кухонних критиканів, фейсбук-революціонерів, диванних патріотів... Незалежно від статків, статусів, звань та регалій. Ми — направляємо течію. А вони — за нею пливуть. Таких, як вони — мільйони, таких, як ми — тисячі. Такі, як ми, роблять історію! Таких, як вони, історія помічає лише в демографічній статистиці.
Наша велика мета — це Велика Україна. І саме вона надає нашому життю справжній сенс. Створити країну, де продажна демократія ліквідована. Де втручання в бізнес наближається до нуля. Де багатства країни належать не лише нині живучим, а й наступним поколінням. Де політичною основою держави є Громадянин, а соціальною — середній клас. Країну, де справедливість є законною, а закон — справедливим. Де традиційні сімейні цінності забезпечують міцність держави. Країну, яка є суб’єктом геополітики, а не об’єктом. Де держава є фундаментом всіх суспільних відносин і повністю залежить від Громадян. Хтось подумає, що це неможливо? Звісно, так простіше виправдати свою лінь або страх брати на себе відповідальність такого маштабу. Але приклади історії нам доводять, що можливо все. І це не перебільшення.
Знайдуться люди, які вважатимуть, що реалізація перерахованого — це і є Велика Україна. І вони будуть глибоко неправі. Межі Великої України не обмежуються певними економічними, демографічними, територіальними, геополітичними показниками... Велика Україна обмежується лише одним — планетою Земля. Та й то, лише до певного часу.
Олександр Черниш,
Голова Ради ГО “ПОСТУП”