Сьогодні, навіть, найстійкіші, котрі не схильні до прояву і, тим більше, обговорення своїх почуттів, говорять про тривогу. Так чи інакше, нас усіх переповнює щось, що змушує нас почуватися «не в своїй тарілці».
Зайві, безцільні рухи: гойдання на стільці, стукіт пальцями по столу, ходіння по кімнаті в пошуках думки; відчуття безпорадності, безсилля, складність у прийнятті, навіть, простих рішень; незрозуміла втома, слабкість в ногах, затруднене дихання, розлад травлення, загострення ВСД — це все прояви тривоги.
Зараз, в умовах карантину, тривога, на жаль, лише підвищується. Хтось впадає в паніку, інші зберігають «холодний розум».
Останні радять взяти себе в руки, дотримуватися правил поведінки на карантині, не боятися, вирішувати поточні питання, готувати ґрунт для виходу з кризи. Це, безумовно, добре і правильно. Якщо виходить. Але не у всіх. І, навіть, ті, у кого виходить, були помічені з підвищеною балакучістю або, навіть, буркотливістю. Багато хто починає повчати оточуючих, що було їм не властиво до самоізоляції і карантину.
Так пригнічені емоції рвуться назовні. А ще зацикленням на дрібницях, причіпками, роздратуванням через дрібниці, постійною тягою щось жувати, посмалити, поговорити «за життя».
В «нормальному» житті у нас є добре відпрацьовані і доступні механізми з нею справлятися. Ми, навіть, не звертаємо уваги на те, як тривога відступає, коли ми гуляємо на свіжому повітрі, граємо з домашніми тваринами, дивимося на ігри дітей на майданчику, займаємося спортом, просто сидимо в тиші з чашкою ароматної кави і захоплюючою книгою... У нашому арсеналі море способів справлятися з власними переживаннями. Зараз частина з них недоступна: прогулянки з друзями, тихий куточок з книгою (у будинку повно народу і тиша часто — розкіш), відвідування спортзалів, салонів краси, кав’ярень...
Проте, залишилося багато «працюючих» способів скинути напругу: секс, сон, зарядка, ігри з дітьми і тваринами, заняття улюбленою справою (малювання, рукоділля, приготування їжі, наведення порядку), читання улюблених книг і перегляд цікавих фільмів (відстеження новин , тим більше — в соцмережах, тривогу лише збільшать). Крім того, зараз нарешті з’явився час подумати про себе, згадати про свої мрії і плани і спробувати хоч частину з них реалізувати. Як мінімум, варто задуматися про життя «після карантину» і підготувати ґрунт для подальшої реалізації своїх планів.
Також зараз саме час зміцнювати сімейні зв’язки, будувати і відстоювати свої кордони, вчитися розмовляти без конфліктів, домовлятися і йти на компроміс, вчитися любити себе і оточуючих (сьогодні це сім’я).
А ще можна говорити: у справі і просто так. Головне — вголос або письмово. Адже промовляння своїх страхів теж знижує тривожність.
І не забудьте про самонавчання. Зараз, як ніколи, в інтернеті божевільна кількість безкоштовних матеріалів на будь-яку тему. Знаєте ж, освіта — це інвестиції в себе. Вони завжди окупаються.
Головне — пам’ятайте: ви не одні. Навколо вас люди, такі ж налякані, тривожні, обмежені в своїх проявах. Тому спілкуйтеся, обговорюйте свій стан, говоріть про любов і про троянди. І не вганяйте себе і інших в ще більшу тривогу, — добра це нікому не принесе.
Будьте здорові і бережіть себе і оточуючих!