Ми постійно знайомимось із громадянами, щоб розповісти про нашу роботу, щоб знайти якомога більше однодумців. Іноді у відповідь чуємо: «Вибачте, я просто не маю часу...».
Як часто ми користуємося цією фразою, не задумуючись, що вона може стати ключовою в будь-яких відносинах...
Уявімо собі кілька звичайних життєвих ситуацій:
Ситуація перша. Маленький син підходить до батька з проханням пограти у футбол, проте батько заклопотаний своїми справами: робота, друзі, рибалка, дрібні доручення дружини. Він відповідає: «Вибач, я просто не маю часу» – і малюк біжить до компанії сумнівних друзів, а згодом виростає нелюдом...
Ситуація друга. Пара, у якій люди практично ідеально підходять однин одному. Він – бізнесмен, вона – проста, щира жінка, яка щоденно хвилюється за нього, чекає від нього хоч одного короткого дзвінка... Проте з часом його: «Вибач, я не мав часу» вже не буде мати ніякого значення, бо поки він нарешті знайде час, вона вже буде з іншим, хоч не таким ідеальним, але таким, у якого завжди знайдеться вдосталь часу для неї...
Ситуація третя. Хвора старенька мати зранку хоче повідомити дітям, що погано почувається, але, не сказавши і кількох слів, чує у відповідь: «Вибач, у нас реально немає часу», а до вечора у дітей вже немає матері...
У всіх наведених вище ситуаціях одна спільна фраза і один кінець – сумний, бо нема такого поняття «не маю часу», а є факт «не маю бажання», бо час є завжди...
Так само і з Україною. Доки у вас з'явиться час для своєї країни, може бути надто пізно, тому в нас немає часу чекати, поки він з'явиться у вас. Час не стоїть на місці і нікого не чекає...
Тому пам'ятайте, якщо у вас не має часу для своєї країни зараз, то поки він у вас з'явиться нарешті, ви вже будете непотрібні ні своїй державі, ні суспільству!