Таке питання нам часто задають. Давайте розберемось.
Нагадаємо про головні відмінності демократичної республіки від Громадянської:
- Вибори відміняються, замість них запроваджується делегування із можливістю в будь-який момент замінити Делегата на іншого. Тобто забрати свої повноваження у одного Делегата та передати іншому або залишити собі.
- Поділ на незалежні гілки влади відміняється, вся влада концентрується в одному центрі.
- На відміну від депутатів, у яких є лише один голос в демократичній раді при голосуванні, у делегата повноважень для голосувань при прийнятті рішень буде така кількість, яка буде кількість громадян, що передали йому свої повноваження.
- Повноцінними громадянами з гарантованими правами є лише ті, які виконують Другий Громадянський постулат, а саме, кожен громадянин зобов’язаний особисто або через делегата приймати участь в управлінні країною.
Зазначені відмінності призводять до того, що ліквідується демократично-олігархічна формула: «гроші-вибори-прихід до влади-повернення грошей із прибутком». Це означає, що олігархія позбавляється прямої влади.
Тепер розберемось, гарно це чи погано. Якщо це краще, ніж при демократичній системі, то чому. В чому полягає це «краще»?
Саме перше і очевидне те, що при Громадянській республіці вкладання грошей, щоб прийти до влади, втрачає сенс. Бо не можна купити голоси на виборах. Так як вибори відміняються взагалі. Також втрачає сенс займатись дорогою популістською політичною рекламою. Наприклад, при демократії кандидат в депутати обіцяє, що підніме пенсії в два рази. Бабусі й дідусі пішли й проголосували. Кандидат став депутатом. Пенсії не підняв, бо не збирався цього робити. Обіцяти – не значить виконати. Бабусі й дідусі ображені, кажуть, що: «Ми йому повірили, а він, падлюка, нас скривдив, як і інші до нього!». Але зробити вже нічого не можуть, чекають п’ять років, наступних виборів, якщо дочекаються. З надіїю, що інший депутат їх не скривдить. А інший депутат також обманює, бо його мета не пенсії піднімати, а до влади пролізти. А потім витягнути гроші за допомогою отриманої влади, щоб розрахуватись із боргами за політичну рекламу та ще собі на життя наковбасити. Але таке втрачає сенс при Громадянській республіці. Бо влада у делегата знаходиться рівно стільки часу, скільки громадяни довіряють такому делегату. Кожен громадянин може за один день забрати свої повноваження у одного делегата та передати іншому. Або взагалі, нікому не передавати і самому стати делегатом. Хто в таких умовах буде витрачатись на рекламу, якщо влада буде залежати не від реклами, а від постійного рівня довіри громадян?
Громадяни будуть чекати конкретних дій, які будуть покращувати їх життя. Якщо змін не будуть бачити, то будуть передавати повноваження іншим. Це так само, як, наприклад, покупці вибирають магазин для покупок. Якщо магазин працює якісно, то покупці до нього ходять регулярно і не йдуть до інших. Але якщо виявляється, що магазин почав торгувати неякісними товарами, то покупці швидко це побачать і будуть шукати інший магазин. А так як ми не в СРСР живемо, де не було особливого вибору магазинів, а тим більше якісних, то інший магазин знайдуть швидко. Той магазин, який торгує неякісно, швидко збанкрутує або надовго втратить велику кількість покупців. Бо повернути втрачену довіру набагато складніше, ніж її отримати. Так само і при делегуванні делегатів. При Громадянській республіці влада буде концентруватись лише у тих, хто буде мати реальну підтримку громадян. А підтримка ця буде залежати від поточних дій, а не від реклами перед виборами.
Тепер повернімось до питання: буде це краще, ніж при демократичній республіці? Багато хто скаже – так. Безумовно. Чому – бо влада буде залежати від громадян. І дійсно, в цьому випадку можна очікувати, що делегати будуть зацікавлені в тому, аби миттєво не втратити свою владу. Тому, мабуть, і будуть перейматись щодо постійної підтримки громадян.
За такої системи майже не потрібно буде, навіть, організовувати акції масових протестів. Бо для чого роблять акції протестів? Для того, щоб вплинути на владу, щоб спонукати її зробити ті чи інші дії на вимогу протестуючих. При Громадянській республіці не потрібно буде протестувати. Досить буде просто замість цього замінити владу. За таких умов чиновники при владі будуть пильно дивитись, чи задоволені громадяни. Так, невеликі акції протестів можуть бути. Бо можуть бути окремі маргінальні групи громадян, яких небагато, але які можуть мати якісь власні особливі інтереси. Наприклад, розмитнювати на шару ввезені авто. Влада, яка ґрунтується на інтересах більшості, мабуть, не буде йти на поводу таких акцій протестів. Бо це не буде відповідати інтересам більшості. Але все-таки, може прийняти й до уваги вимоги меншості, щоб в суспільстві був консенсус. Бо відсутність консенсусу провокує нестабільну ситуацію. А це вже невигідно всім.
Начебто, все зрозуміло. Але все одно, пропонуємо ще раз повернутись до питання: «Так чи буде краще за Громадянської республіки на відміну від демократичної республіки»? НІ! Так впевнено сказати буде помилкою. Бо зміна системи формування влади гарантує вплив громадян на владу (чого немає при демократії), але не гарантує того, що влада взагалі буде здатна правити. І не гарантує того, що можна знайти таку владу, яка буде управляти ефективно. Це так само як, наприклад, із лікарем. Хвора людина може мати право знайти будь-якого лікаря, якого захоче. Так. Таке право може бути. А що робити, якщо лікаря, здатного вилікувати саме потрібну хворобу не можна знайти? Бо його просто немає. Доведеться задовольнятись тим, що є.
Тому правильна відповідь про те, чи буде краще при Громадянській республіці може звучати так. Громадянська республіка гарантує, що влада буде такою, якою її хочуть бачити громадяни. Але якщо громадяни будуть пасивні, не будуть перейматись проблемами суспільства. Якщо будуть переважати соціальні дрони, то влада може стати кволою і ніякою. Що й може призвести до поганих наслідків. Тобто, якість життя буде залежати напряму не тільки від того, як буде діяти влада, а й від того, як себе будуть вести громадяни. Чи будуть вони відчувати себе господарями своєї країни або будуть мати чисто споживацький, соцдронівський підхід.